Розділ 25

— Ти мені довіряєш?

— Ліаме, чому ти питаєш?

— Для мене це важливо.

Амелія підняла голову до неба. Світло осліпило її, і вона примружилась.

— Для мене довіра — це як тонка нитка, яка в будь-яку хвилину може порватися. Але я готова сплести більш міцну нитку, щоб ти знав, що я тобі довіряю всім серцем і душею.

Ліам дістав чорну пов’язку.

— Я не фанатка ігор, — усміхнувшись, промовила Лія.

— Я і не хочу з тобою грати.

Ліам допоміг Амелії сісти до машини. Лія за його проханням не знімала пов’язку з обличчя. Через декілька годин Ліам зупинив машину та допоміг дівчині вийти. Він взяв її за руку та попрохав йти за ним. Він обережно провів її по дорозі та зняв пов’язку.

— Вперше ми зустрілись саме тут.

— Ти це пам’ятаєш? — здивовано запитала дівчина.

На вершині пагорба, який омивається водами Ірландського моря, декілька років назад вони зустрілись на кілька хвилин, і ця зустріч стала переломною для них обох.

З моря подув легкий вітер, Ліам обійняв Амелію та ближче притулився, схрестивши руки на її грудях.

— Я запам’ятав твій запах, твій голос, твою посмішку. Вони супроводжували мене повсюди, і це дало мені змогу боротися і довіритися тобі.

— Я нікому цього не говорила, але одного разу уві сні ти мені приснився в образі вовка. — Амелія усміхнулася. — Я відчула зв’язок, але довгий час не могла зрозуміти його. Від цього голова йшла обертом.

— Я довгий час думав, що це через Крістіана ти допомогла мені.

Амелія розуміла, що її мовчання з приводу стосунків із Крістіаном було неправильним, й Ліам та Медлін повинні знати правду.

Дівчина зітхнула та взяла руку Ліама. Він не бачив її емоцій, і вона тільки рада була цьому, адже Лія чітко розуміла, що Ліам викликав зовсім інші почуття, які були притаманні закоханій дівчині.

Деякий час Амелія боялася зізнатися собі, що Ліам їй не байдужий, не наважуючись на те, щоб йому це розповісти. Їхні відносини розвивалися дуже стрімко, і почуття, які загорілися в її серці, були оповиті ніжністю.

— Я ніколи не мала до Крістіана таких почуттів, як до тебе.

Ліам поцілував дівчину в шию.

— Яких саме?

— Юначе, — дівчина засміялась, — я не стану першою зізнаватись тобі в коханні.

— Не будемо ходити навкруги. Я нещодавно повернувся до нормального життя. Я хочу закінчити університет. Ти дуже гарна дівчина, яка може звабити будь-якого чоловіка, в якої все життя попереду…

— Гарно сказав, — нахмурившись, сказала дівчина.

— Амеліє, я не договорив. — Він взяв у свої руки її обличчя. — Я хочу бути постійно у твоєму житті, хочу бачити тебе, відчувати тебе. Хочу, щоб я був єдиним, кого ти будеш зваблювати кожен ранок, кожен день, кожну ніч. Я був закоханий у молодих та гарних дівчат, але так сильно та шалено, як у тебе, вперше.

Ліам доторкнувся до її губ. Амелія, піднявшись навшпиньки, відповіла на його поцілунок. Вітер розвивав її волосся. Дівчина відчула каплі на тілі. Піднявши голову до неба, вони побачили, що насувається гроза.

— Швидше ходімо звідси.

Від моря подув холодний вітер, який почав бути сильнішим та поривчастим.
Ліам швидко завів машину та помчав у напрямку найближчого готелю.

— Якщо зараз розпочнеться гроза, ми не зможемо виїхати з міста, — задоволено промовив Ліам.

Амелія помітила, як він всміхнувся.

— Ліє, не дивись так на мене, я не винний, що погода зіпсувалась, — додав Ліам.

— Ти дивився прогноз погоди на сьогодні?

— Звичайно, що ні, — Ліам  знову усміхнувся.

— Я не маю на увазі, що ти це все спланував. Погода — примхлива пані.

— Я тобі зізнався в коханні, а ти хочеш говорити про погоду?

Амелія попрохала зупинити машину. На передньому вікні почалися появлятися перші бризки дощу. Пролунав грім, небо покрилось темними хмарами. Лія наблизилась до Ліама та обняла його за шию. Вона почала цілувати його щоки, доки її губи не дійшли до його губ. Ліам занурився в її волосся, рукою притримуючи їй спину.

— Вже час їхати, Ліаме. Нам ще потрібно знайти готель, а то прийдеться ніч провести в машині. Дорога буде розмитою, ми не зможемо доїхати до Фаллакса.

— Я дивився прогноз погоди на сьогодні.

Ліам відсторонився від Амелії та опустив свої блакитні очі донизу. Дівчина засміялась та ніжно погладила його щоку.

— Я знаю. Я прочитала це у твоїх думках. Ти знову був необачним.

— Як ти це робиш?

Доки вони ніжилися від поцілунків у машині та розмов, вже розпочалася гроза, яка з поривом вітру становилась небезпечною та руйнівною.

Ліам виїхав з обочини на трасу і відчайдушно натиснув на газ з однією метою: якнайшвидше покинути це місце.