Розділ 22

Амелія швидко їхала. На повороті Медлін глибоко вдихнула та пристебнула ремінь безпеки. В дзеркалі Лія помітила, що за ними їде чорний джип. Дівчина натиснула на газ, машина стрімко ввірвалась у поворот. Машину занесло. Амелія втримала руля та розвернула машину.

— Що ти робиш? — крикнула Медлін.

Амелія нічого не відповіла. Її погляд був прикутий до чорного джипа, який зупинився недалеко від них.

— Амеліє, що ти чекаєш? — ще раз крикнула в паніці Медлін.

— Тримайся!

Амелія натиснула на газ та поїхала назустріч джипу. Різко вивернувши руля, вона заїхала до лісу. Почулося декілька пострілів. Заднє скло розбилося, уламки полетіли в бік дівчат.

— Хто це такі? — запитала Медлін.

Амелія, не скидаючи швидкості, їхала стежкою, яка вела у глибину лісу.

— Мабуть, мисливці. Я точно не знаю, Медлін, — нервово крикнула Лія.

— Вони ще переслідують нас?

— Я не бачу їх!

Машину занесло. Амелія невчасно скинула швидкість, і автомобіль скотилася через пагорб та врізалася заднім бампером в дерево.

— Тепер час тікати, — сказала Амелія.

— Навіщо ти заїхала до лісу?

— Медлін, ти повинна перетворитися.

Дівчина вийшла з машини та допомогла Амелії розстебнути ремінь безпеки.

— Я не можу, я не контролю цей процес, — сказала Медлін.

— Тоді швидше біжимо звідси.

Амелія не встигла відійти від машини, як один із мисливців вдарив її палицею по спині. Дівчина впала. Почулося ричання. Лія підняла голову і побачила, як Медлін почала перетворюватися. Сяйво освітило всіх. Амелія примружила очі, і серед декілька хвилин перед ними повстала вовчиця. Лія встала на ноги та завдала мисливцю удару ногою.

— Біжи, Медлін! — крикнула дівчина.

Завдавши ще одного удару ногою, вона відкинула палку та побігла в бік Медлін, але була перехоплена декількома людьми, які раптово прибігли. Вириваючись, вона почала кричати та відбиватися від них. Амелія вдарила одного ногою з розвороту, іншого вчасно захопила лівою рукою правий рукав супротивника і, миттєво кинула супротивника вперед через свою спину, не відпускаючи його правої руки й намагаючись не дати йому опертися лівою рукою на підлогу.

Вона була не в собі від злості. Вона не розуміла, що робить. Амелія завдавала удар за ударом. Очі дівчини миттєво стали яскраво-срібними. Вовчиця видала протяжне виття та, накинувшись на чоловіка, почала рвати йому руку.

— Медлін, досить!

Амелія підняла палку та вдарила одного чоловіка, повертаючись, сильно вдарила іншого. Кинула палицю та почала звати за собою вовчицю, таким чином намагаючись відволікти її від чоловіка. Вовчиця накинулась на іншого та миттєво завалила його. Лія повернулась та відтягнула її від людини. Той в паніці намагався дістати зброю, але Амелія вчасно помітила й відкинула рушницю. Почула стогін, обернувшись побачила Медлін, яка перетворилась назад. Лія скинула свій плащ та віддала Медлін.

— Це жахливо. Я звір, який не може контролювати себе.

— Медлін, заспокойся. — Амелія обійняла дівчину. — Ми повинні вибиратися звідси. Це я винна. Я не повинна була так ризикувати тобою.

Амелія зробила крок назад та впала до ями.

— Амеліє! — крикнула дівчина.

Медлін почала панікувати. Вона наблизилась до ями та поглянула на Амелію, яка  була нерухомою.

Від пронизливого крику над лісом почали злітатися птахи. Медлін, яка була поряд, Ліам та Крістіан, які були на пів дорозі до родового маєтку, і навіть Альтер, який взагалі був в іншому місті, відчули енергію, яка пройшлася по їхніх тілах.

Очі дівчини почали змінювати свій колір, від людських до яскраво-срібних, а потім ще на декілька хвилин ставали яскраво-червоними. Амелія підняла голову та помітила, що з ноги стирчав кусок залізної палки, рана кровоточила.

— Амеліє?

Медлін намагалась допомогти дівчини, але все будо даремно, вона не знала, як витягнути її з ями.

— Я піду за допомогою, — крикнула дівчина.

— Медлін, в лісі можуть бути ще мисливці, це небезпечно.

— Я зістрибну до тебе.

Амелія відчувала задушливий сморід. Все тіло було в багнюці. Вона повернула голову та помітила залізні гострі палки, які стирчали з-під землі.

— Ця яма — пастка для звірів, — крикнула Амелія.

Медлін відійшла від ями. Почулися кроки, дівчина притаїлася за деревом.

— Медлін, зупинись! — подумки Амелія звернулася до дівчини.

Очі Медлін стали яскраво-блакитними. Вона стрімко накинулась на чоловіка та відштовхнула його.

— Крістіане? — здивовано крикнула дівчина.

— Заспокойся. Де Амелія? — наблизившись до дівчини, запитав Ліам.

— Вона впала до ями, — відповіла й підійшла до Крістіана. — Вибач, я не думала, що це ти.