Розділ 21

Чорний мерседес під’їхав до маєтку. Амелія з нетерпінням чекала діда.

— Привіт. — Амелія підійшла та поцілувала діда в шоку.

Він обійняв онуку.

— Що у тебе трапилось? Що так поспішно я повинен був приїхати.

— Ходімо до альтанки. Нас чекає свіже печиво та смачний чай.

Амелія помітно нервувала та метушилася. Вона не знала, як розпочати розмову. Від Бенедикта ця поведінка онуки не пройшла повз. Він мовчки спостерігав за нею, даючи шанс почати говорити першій.

— Діду, я дещо зробила, — схиливши голову, почала говорити Амелія. — Це тобі може не сподобатись, але…

— Але ти зробила так, тому що вважала, що це правильно, — Бенедикт швидко продовжив її думки.

— Саме так, — похнюпивши, промовила дівчина.

Бенедикт допив чай та попрохав ще.

Спокійний та урівноважений Бенедикт Даррел не наполягав розповідати далі. Він чекав, ніби хижак, який очікував свою здобич.

— Джуліан не знає про твій приїзд, — тихо сказала Амелія.

— Це зрозуміло, — кивнув Бенедикт.

— Я знайшла Урсулу Бернет.

Бенедикт суворо подивився на Амелію й сказав:

— Я знаю, що ти її відпустила.

— Урсула провела обряд. Цей ритуал назавжди поєднав мене з родиною Арденів. Я врятувала старшого сина герцога Ардена, звільнивши його з полону своєї свідомості.

Бенедикт вдарив кулаком по столу.

— Ти могла загинути. Ти взагалі не думала про своє життя? Ти — егоїстична мала дівчинка.

Амелія була вражена поведінкою діда. Такого вона не чекала.

— Діду, як ти можеш таке говорити?

— Я відмовився від тебе заради твого майбутнього. Я був змушений піти на поступки Джуліану, розуміючи, що він дасть тобі нормальне життя, освіту, батьківську любов. Я дав йому обіцянку, Джозефіна дала йому обіцянку, що ми не будемо шукати зустрічі з тобою заради твоєї безпеки.

Бенедикт почав зриватися на крик. Амелія не знала, що йому відповісти. Вона мовчки слухала його, розуміючи, що він мав рацію.

— Я не знала цього, — ніби захищаючи себе, мовила дівчина. — Джуліан дозволив мені залишити твоє прізвище.

Амелія сама не зрозуміла, навіщо це сказала, тому тільки торкнулася рукою до голови та зітхнула.

— Це дуже мило зі сторони Джуліана, — різко відповів Бенедикт.

— Діду, насправді я давно хотіла тобі це розповісти.

— Так чому не розповіла?

— Знаєш що, до речі, ти також розбив мені серце. Не забувай про це. Я думала, що ти помер, — крикнула дівчина. — Я була в шоковому стані. Я не думала, що все так станеться.

— Моя Ліє, ти неспокійна.

Очі дівчини стали срібного кольору, вона повернулась та звернулася до Альтера:

— Все добре.

Бенедикт піднявся зі свого місця. Альтер заричав на герцога Даррела.

— Альтере, все добре, — повторила Лія.

— Я ще щось повинен знати, Амеліє? — присівши назад та склавши руки біля підборіддя, промовив герцог.

— Це не моя таємниця. Крім мене, Джуліана і тепер тебе цього більше ніхто не повинен знати.

— Розповідай.

— Коли я звільнила старшого з близнюків…

— Ліама Ардена, — промовив Бенедикт.

— Так, Ліама Ардена, — незадоволена тим, що дід перервав її, сказала дівчина.

— І що в тебе з цим Ліамом?

Бенедикт знову перебив Амелію, пильно дивлячись на неї.

— Діду, зараз не час говорити про наші стосунки з ним.

— А коли буде час?

Амелія знову почала нервувати.

— Можна я розповім про дещо інше, більш важливе?

— Більш важливе? — Бенедикт розвів руки. — А що може бути більш важливим, як не щастя моєї любої онуки. Скажу тобі чесно, Ліам мені більш подобається, ніж Крістіан. Тим більше я їх знаю з дитинства. Частково я винен у їхніх бідах.

Таке щире зізнання Бенедикта вразило дівчину.

— Він говорить щиро, моя Ліє, — промовив Альтер. — Твій старий відчуває за собою провину.

— Ти знову говориш зі своїм вихованцем? — помітивши зміни в очах, запитав Бенедикт.

Лія кивнула й подумки звернулася до пантери:

— Альтере, як ти це зрозумів?

— Моя Ліє, життя — дивовижна штука. Ти розумієш тварин, я розумію деяких людей. Відчуваю їхній гнів чи щирість, яка поєднана з каяттям. Це відноситься лише до твоєї родини. На інших людей мені все одно, — останні слова Альтер подумки промовив із відразою. Амелія погладила пантеру.

Бенедикт із захопленням спостерігав за ними.

— Коли я звільнила Ліама, я тоді ще не знала, що звільнила силу, яка поєднувала близнюків. — Обернувшись до діда, сказала Лія. — Крістіан став сильнішим, а все тому, що старший брат — альфа. Його повернення спровокувало те, що люди з геном перевертня почали обертатися. На перевертнів полюють мисливці. Я також декілька разів зустрілась із ними.