Розділ 16

Амелія взула чорні на шпильці туфлі з зав’язкою попереду, чорний комбінезон без рукавів з вирізом на спині та застібкою. Доки вона робила зачіску, у двері хтось постукав.

— Можна зайти?

Амелія озирнулася й побачила дядька.

— Так, звичайно, — усміхнувшись, відповіла.

Вона зробила дві коси по боках. Зав’язала туго хвіст та накрутила його на локони.

— Ти кудись збираєшся?

— Нічний клуб «Парамон», — спокійно відповіла.

— Ага, добре, — дратівливо мовив лорд Джуліан.

— Я маю намір дізнатися у власника клубу, кому він продав амулет вовка.

— Ти хочеш поїхати одна? — схрестивши руки на грудях, запитав.

— Так. Люблю тебе, — Лія поцілувала дядька в щоку та вийшла з кімнати.

Джуліан дістав мобільний телефон. Він написав повідомлення й вийшов.

Була десята вечора. Амелія чекала в машині. Тільки вона побачила біля входу в клуб потрібний об’єкт, вийшла з автівки та пішла прямісінько до чоловіка. Вона пройшла мимо нього та всміхнулась.

Зайшовши до клубу, дівчина почекала, поки зайде Родман, та попрямувала слідом за ним. Біля бару вона вимушена була зупинитися. Через декілька хвилин відчула, як її хтось обійняв за спину.

— Привіт, красуне, — почувши голос Ліама, заспокоїлася та, усміхнувшись, схилила голову йому на плече.

— Я ще не маю план, як дібратися до Родмана, — повернулась обличчям й, повільно підіймаючи свої руки вгору, обійняла Ліама за шию. Він обійняв у відповідь і промовив на вухо:

— Мене попрохав твій дядько, щоб я допомог тобі.

— Я можу і сама все зробити, — відповіла Лія, сильніше притискаючи його до себе.

Амелія набралась рішучості та пішла в напрямку до кабінету Родмана. Отримавши пару стусанів, чоловік повідомив, що він був лише посередником. Амулет вовка був проданий губернатору міста в його колекцію. Дівчина почула кроки. Хтось бився в зачинені двері. Амелія на останок ще раз вдарила чоловіка та витерла свою губу від крові. Через декілька хвилин за дверима настала тиша. Амелія повільно відкрила двері та, визирнувши, побачила Ліама.

— Ти дізналася? Тепер можемо йти?

— Так, дізналась, але я ще хочу потанцювати, — Амелія схопила Ліама за руку та повела його донизу. — Доки вони зрозуміють, що трапилося, у нас є один танець.

      Лорд Джуліан приніс запрошення на бал-маскарад, який організовував губернатор міста Норт-Вест Дональд Стефенсон у своєму заміському маєтку. Амелія була задоволена такою новиною.

— Я хвилювався, тому і зателефонував Ліаму Ардену, — ніби виправдовуючись, сказав Джуліан.

— Дякую тобі, ми провели гарно вечір, — відповіла.

— Тобто гарно вечір? — стиснув вуста.

— Джуліане, я вже доросла, — знизала плечима.

— Ну, я радий за тебе, якщо все серйозно, — почав нервово ходити, міряючи кімнату.

— Джуліане, — Лія закотила очі, — у мене з ним нічого не було.

— Ти сама сказала, що вже доросла. Тобі й вирішувати.

Амелія тільки всміхнулась на такі зауваження дядька.

— Допоможеш мені вибрати сукню?

— Це вже краще до Марини. А мені потрібно йти! — Джуліан поцілував Лію та швидко вийшов з квартири.

Амелія дістала з шафи червону сукню. Приклавши її, вона подивилася на себе в дзеркало та вирішила, що ввечері буде саме в ній, в пишній шовковій сукні з тонкими бретельками та глибоким декольте.

Лія ретельно причесала волосся та зібрала тугий хвіст. Згорнувши локони в один великий джгут, вона, одночасно повертаючи їх навколо основи хвоста, зафіксувала результат шпильками. Швидко зробила пишну зачіску пучок, відокремила передню частину волосся та зафіксувала їх шпильками, що придало їй кокетливості. Прикрасою став срібний ланцюжок візантійського плетіння, на якому зосереджений кулон. Основою кулону був місяць і сонце зі смарагдовим камінчиком всередині.

На балу Амелія зустріла Крістіана та Медлін. Медлін Янг була чарівною дівчиною. Білявка з пишними формами та струнким тілом. Лія була рада бачити Кріса, та не змогла приховати свої емоції. Медлін відреагувала спокійно на появу Амелії і навіть дала їм поговорити наодинці. Через деякий час Амелія почала оглядатися.

— Ти когось шукаєш? — запитав Кріс.

— Ні, ні, вибач, — зніяковіла.

Крістіан розумів, кого вона весь час шукала поглядом. Тому спокійно сказав їй, що брат прийде пізніше.

— Медлін — просто янгол, — сказала. — Вона красуня.

Крістіан усміхнувся.

— Я бачу, Медлін не лише мене зачарувала.

— Я її зовсім не знаю, не спілкувалась жодного разу, але, на перший погляд, вона мила.

Амелія покинула Крістіана та пішла в зал шукати дядька.

— Ти маєш чудовий вигляд, — сказав лорд Джуліан.