Розділ 20

— Швидко ти здалася, відьмо! — зареготавши, сказав чаклун. — Твоя смерть відкриє портал для демонів!

Ми опинилися на землях Вангала. Це місце стало притулком не лише для чаклунів, але й строгів та інших мерзенних створінь із потойбіччя. Колись Вангала процвітали, були родючим краєм, в якому народилася магія чотирьох стихій, доки не пала перед темрявою та силою чаклунів. Батьки розповідали про це місце, в якому колись жили мої предки, і я сподівалася, що саме сюди мене й перенесуть чаклуни, адже кожний міліметр землі та саме повітря просочені магією і, навіть не дивлячись на темну силу, я відчула, як магія предків кличе мене та хоче вирватися на волю.

Я встала на ноги й посміхнулася.

— Бернарде, ти не розчарував! — мене почали оточувати строги та чаклуни. — Я довгий час хотіла потрапити на землі предків, дякую тобі! — зробила реверанс та поклонилася. Помітила на обличчі чаклуна здивування. — Ти дійсно думаєш, що я так просто здамся?

Моє тіло охопило полум’я.

— Ти не зможеш здолати нас! — викрикнув Бернард та розвів руки. — Нас тисячі, поглянь!

Я вивільнила з тіла магію вогню, й вона знищила демонів та строгів, які були поруч. Здійнялася у повітря та, поєднавши магію чотирьох стихій, направила силу на бар’єр, який оточував землі. Одна тріщина, одна єдине маленька щілинка, через яку просочилося світло. Чаклуни почали кидати у мене магічні шари, я зупинила їх та направила енергетичний шар на них. Почула шепіт, який долинав до мене звідусіль, спустилася на землю й, накинувшись на Бернарда, збила його з ніг. Шепіт ставав більш гучним, і це вже були голоси відьом. Помітивши, як відкривається портал, що веде у безодню, я відбила атаку чаклунів і строгів та, застосувавши силу телекінезу, відштовхнула декількох чаклунів, у тому числі й Бернарда у безодню.

Це був мій план: повернутися на землі, які стали першим паросток сили, та повернути магію чотирьох стихій природі, а саме цій землі. Я нікому не говорила про свій план, нікому не могла довіритися, адже всі століття, які я жила, чекала, доки зможу повернути нашу землю.

Магія чотирьох стихій пульсувала в моєму тілі та чекала, доки я її вивільню. Я не стала її стримувати... знищуючи чаклунів, строгів та темних створінь із потойбіччя, я також зруйнувала і бар’єр, який віками оточував цю землю. Я вивільнила всю магію... якщо я навіть і не виживу, то буду знати, що моя смерть поверне відьмам та знахарям дім! Сила була настільки потужною, що магічна хвиля накрила й мене! Відчула, як біль пронизав тіло. Заплющила очі й зробила останній вдих...

****

Я прокинулася посеред лісу. Навкруги мене були хвойні дерева та тиша. Довго не могла зрозуміти, що відбувається і чому я тут. І взагалі, навіть не могла пригадати своє ім’я. Відчула жар у долонях та закричала від страху. Руки запалали вогнем.

— Що, що відбувається? — паніка накрила мене, і я піднялась на ноги.

— Віддана! — почула тоненький голос. — Ти врятувала всіх нас, тому ми перенесли тебе!

«Я сходжу з розуму?» — промовила до себе.

Перед мною з’явилися маленькі істоти з крилами. Я від страху знову закричала.

— Зникніть! Не чіпайте мене! — закрилася руками й, перечепившись, впала на землю.

Розплющила очі й відчула, як серце швидко б’ється.

— Елізабет! Елізабет! Повертайся!

Знову галюцинації! Що за голоси в моїй голові? Я закрила руками вуха, але голоси не зникали.

— Елізабет, ти виконала свій обов’язок! Ти повернула магію природі! — пролунав жіночий голос.

Оглянулася. Перед мною стояли троє чоловіків та жінка.

— Магічна хвиля була настільки сильною, що зачепила і тебе. Якби фейрі не відкрили портал і не перенесли тебе...

— Я б загинула? — продовжила думку одного із чоловіків. — Але я не пам’ятаю... я навіть свого імені не можу згадати! — перейшла на крик. — І взагалі, хто ви такі?

— Ми духи чотирьох стихій! — до мене наблизилась жінка. — Не варто боятися нас! Ти не лише повернула магію природі, ти й розірвала зв’язок із варгами. Баланс сил відновився!

Я почала істерично сміятися.

— Вар..? Що?

Я повернула голову й позаду себе побачила якесь світло.

— Повертайся додому, Елізабет!

Я не зрозуміла, хто сказав ці слова, адже в цю мить світло охопило моє тіло, і не встигла я навіть і зойкнути, як приземлилася дупою посеред якоїсь квартири. Шлунок не витримав, і я рвонула до ванної кімнати. Вмилася й поглянула на себе у дзеркало.

— Дивно, звідки я знаю, що саме тут ванна кімната? — промовила.

Я доторкнулася до свого обличчя. Бліда шкіра, великі блакитні очі, довге світло-пшеничне волосся, синці на обличчі та руках. Опустила голову: подряпані ноги й розірвана довга суконька. Вийшла з ванної кімнати та оглянула квартиру. Всюди якісь мішечки з травами, книги й різні камінчики. Присіла на ліжко та взяла книгу, яка була написана на невідомій мені мові. Я хмикнула та почала читати.

— Латинь? Звідки я знаю латинь? Чортівня якась!

Цікавість переборола страх. Я розпочала читати латиною. У книзі мова йшла про землі Вангала, які були захоплені чаклунами. Найцікавіше, що в книзі були зроблені помітки, а саме слово «варги» й «розірвати зв’язок». Я нічого не зрозуміла, тому відклала книгу. З неї випав лист. Я нахилилася та підняла його.