Розділ 19

Ми пройшли через портал. Нас зустрів старійшина племені Шеллін-Аму з воїнами. Калеб був поряд та весь час насторожено дивився на воїнів племені. Старійшина повідомив, що артефакт був викраденим, але його вчасно повернули. Також сказав, що нас вже очікують. Варто було зайти на територію племені, як назустріч вийшли Амелія, Ліам, Крістіан та Медлін. Калеб потиснув руку близнюкам Арденам.

— Елізабет, ми можемо чимось допомогти? — запитала Амелія та взяла мене за руку.

Я перевела погляд на Ліама та Крістіана.

— Амелія, ви допоможете мені, якщо будете у безпеці!

Помітила, як Крістіан обійняв за плечі Медлін.

— Якщо потрібна наша допомога, ми будемо поряд! — сказав Крістіан.

Я усміхнулася.

— Дякую вам за підтримку! — позитивні емоції нахлинули на мене.

Калеб обійняв мене та поцілував у скроню.

Раптово очі Амелії стали срібного кольору.

— Звірі налякані. Вони тікають із лісів, — сказала дівчина. Через кілька хвилин Амелія додала: — Альтер?

Дівчина зірвалася з місця та побігла.

— Амелія? — викрикнув Ліам і побіг слідом за нею.

Ми не зрозуміли, що трапилось.

— Альтер — це друг Амелії! — сказала Медлін.

Я пішла слідом за Амелією та Ліамом. Поряд із ними стояли хижаки, а саме дві чорні пантери та троє малят.

— Елізабет, — очі Амелії ще були срібного кольору, — це мій друг — Альтер, та його родина!

До мене підійшла пантера. Видала ричання й поклонилася.

Амелія засміялась.

— Альтер вітає тебе!

Я присіла на одне коліно й доторкнулася до морди пантери. До мене прибігли дитинчата.

— Вони втекли від темряви, — сказала Амелія та присіла поряд. — Альтер відчув, що я поряд, тому й прийшов із родиною! — вона лагідно доторкнулася до пантери.

Я перевела погляд на Ліама. Він лише знизав плечима й усміхнувся.

— Старійшина не прийме хижаків! — сказала. — Але, якщо ти будеш поряд із ними, думаю, що ми зможемо їх переконати! — підморгнула.

— Дякую, Елізабет!

Старійшина був проти, прийшлося переконувати його, що звірі також відчувають темряву та зло, тому й тікають до людей. Доки Ліам та Амелія просили за хижаків, я пройшла обряд очищення та підготувалася до зустрічі з духом води.

Настали сутінки. Я стояла на березі озера. Відчула силу води й сміливо зробила крок, а за ним ще один та ще один. Вода постійно тече, постійно змінюється, вона здатна очищати й поглинати всі проблеми. Часто предки магію води використовували для ритуалу позбавлення тіла від захворювань і зцілення душі від проблем, які виходять із нашої підсвідомості.

Я занурилася в озеро. Сконцентрувалася на хороших спогадах, адже вода є відмінним провідником емоцій і здатна запам’ятовувати те, що ми відчуваємо. Моє тіло стало нероздільним цілим із водою. Вона поглинула мене повністю, і не лише тіло, але й свідомість. Вода змивала з мене не лише весь негатив, але й наповнювала мене енергією, силою і життям. Я налагодила контакт із водною стихією й опинилася в іншому вимірі.

— Елізабет, ми чекали тебе! — сказала дух води.

Поряд із нею стояла Дейзі.

— Я остання магічна іскра, яка повинна зникнути! — усміхнувшись, вимовила Дейзі. — Ти отримаєш не лише магію чотирьох стихій, ти отримаєш найголовніше — це цілісну душу!

Я взяла Дейзі за руки. Кілька хвилин, і її образ зник.

— Ходімо за мною, віддана!

Я пішла слідом за духом води у палац.

— Старійшина племені віддав нам останній артефакт — кулон вовка. Ми всі чекали! — оглянулася. Поряд зі мною виникали інші духи. — Якщо ти не повернеш магію чотирьох стихій, наш світ духів може зникнути разом із вашим.

Підійшла до фонтану й занурила туди руку. Я знала, що останній артефакт знаходиться саме тут. Я відчувала його силу.

— Перш ніж повернути магію природі, я повинна знищити чаклунів!

Я тримала амулет у руках і відчувала його силу.

— Віддана, вся магія лише у твоїх руках! — сказав дух вогню. — Правильно використай її!

— Амелія Даррел також була в цьому місці, — неочікувано промовила дух води. — Вона не лише повернулася до світу живих, але й здолала нашого воїна. Ти обрала вірних людей та наділила їх магічними силами. Але не помилися на цей раз і не використовуй зв’язок із варгом. Це може знищити вас обох.

— Не розумію!

Я поглянула на духів.

— Довіряй магії! — із цими словами вони почали зникати, а моє тіло почала оточувати вода.

Я піднялася на поверхню води. Мене зустріла тиша. Я не чула навіть шепіт трави. Повітря було пекучим та опалювало дихальні шляхи. Вийшла з озера. Мокре волосся й одяг прилипли до тіла. Навколо озера були розірвані трупи воїнів. Жах від побаченого та гнів накрили мене. Підняла голову й закричала. На небі пролунав грім. Присіла на землю, доторкнулася до землі й відчула її гнів. З-під землі виростали хтонічні створіння у вигляді змієподібних істот, які були породжені магією землі. Хтонічні тварини пов’язані з глибинами землі, корінням світового древа, початком творінням магії землі.