Розділ 16

Поселення палало у вогні. Варги та перевертні були оточені строгами та зрадниками-перевертнями.

— Елізабет! — викрикнув Бернард та скинув капюшон. — Хочеш врятувати своїх варгів та перевертнів? — гигикнув чаклун. — Віддай мені магію, і я відпущу їх!

Калеб та Ліам заричали. Я зупинила чоловіків та вийшла наперед.

— Бернарде, ти обманув відьом, обманув Урсулу Бернет та вожаків, думаєш, я тобі повірю? Ти дійсно вважаєш, що зможеш і мене обдурити? Якщо я віддам тобі магію, де гарантія, що варги та перевертні виживуть? За своє життя я не питаю, — повільно почала підходити, — адже розумію, що варто мені здатися, як першою буду знищена!

Доки я говорила із чаклуном, магія землі пульсувала в моєму тілі. Я прикликала на допомогу дерева. Відчула, як їхнє коріння проривалося крізь землю та чекало мого наказу.

Чаклун хмикнув та дав наказ атакувати. Строги та зрадники-вожаки ринули на варгів та перевертнів. Я створила бар’єр із магії вогню. Силою телекінезу відкинула декількох строгів та покликала на допомогу дерева й саму землю. Позаду себе почула ричання Калеба та Ліама. Чоловіки накинулися на строгів. Я скинула бар’єр, й віддані зав’язали бійню. Перевела погляд на чаклуна.

— Відчайдушно, — злобно промовив чаклун, — але ти впевнена, що зможеш подолати всіх нас?

Бернард розвів руки, й поряд із ним з’явилися ще чотири чаклуни. Вони одночасно застосували свої сили та атакували. Мене відкинуло на декілька метрів. Я гепнулась на п’яту точку й застогнала. Часу думати не було, тому застосувала телекінез, і кілька строгів полетіли в бік чаклунів. Встала на ноги та відразу ж атакувала магією вогню. Досить гратися! Поєднала магію повітря з магією вогню й кинула шар у бік чаклунів. Вони відлетіли на декілька метрів, і перевертні накинулися на них. Долонями доторкнулася до землі та прикликала на допомогу магію землі. Гілля дерев виростали з-під землі та нещадно розтинали тіла зрадників. Піднялась у повітрі й сконцентрувала три магії стихій у долонях.

— Тепер дійсно настав твій час, Бернарде! — викрикнула та кинула магічний шар у чаклунів.

Чоловіки у балахонах закричали. Магія розривала їхні тіла. Я була так зосереджена на магії, що відразу не помітила, як Бернард зміг відбити атаку моєї магії. Він зник у чорному диму. Я спустилася на землю й магією вогню знищила останніх строгів. Покрутила головою й, крім мертвих перевертнів, знищених строгів та поранених, був плач дітей та хаос. Один із вожаків зрадників був живий та оточений варгами. Я підійшла ближче й поглянула в його червоні очі. Я знала, що перевертень розуміє мене.

— Вайкусе, твоя зграя мертва. Ти єдиний вожак-зрадник, який залишився живим. Але подивися навкруги! — закричала. — Ти зрадив не лише інших перевертнів та варгів, ти зрадив свою зграю! — я звернулась до варгів. — Відпустіть його! Вожак-зрадник тепер все життя буде на самоті, це кара, яку ти будеш нести до останнього свого подиху. Ніхто й ніколи не допоможе тобі, і не важливо, ти будеш людиною чи звіром!

Я застосувала магію вогню, й навкруги шиї у зрадника з’явився нашийник із вогню.

— Тепер ти назавжди будеш пам’ятати про своє відречення! — додала.

Вожак завив. Він намагався лапою скинути нашийник, але вогонь спалював його шерсть та завдавав болю.

— Коли зрозумієш свій вчинок, будеш прощення просити у свого роду!

Вожак заричав та повільно почав відходити. Через кілька хвилин він зник. Я поглянула на тих, хто вижив із варгів та перевертнів. Деякі вже перетворилися на людей. Поглядом шукала Калеба. Від думки, що він міг загинути, серце нещадно стискалося у грудях.

— Калеб, — прошепотіла.

Знайшла Ліама, який допомагав пораненим, та запитала у нього, де Калеб. Чоловік лише опустив голову.

— Калебе! — закричала. — Калебе! — крутилася по колу й не могла зрозуміти, що зі мною відбувається. Це був не лише страх за варга... ці почуття були настільки глибокими в душі, що я задихалася від свого горя.