Розділ 15

— Не одну тисячу років магія поєднує в собі масштабну людську мудрість, стабільність, ґрунтовність і надійність, особливо тоді, коли її використовують не у своїх цілях, а заради шани та відданості! — почала говорити й поклала камінь на землю. — Магія Землі — основа магії, адже саме на ній проходить більша частина життя. Ми ходимо, сидимо, стоїмо, повзаємо, їмо, спимо, працюємо, вирощуємо рослини, працюємо із землею, навіть інколи не розуміючи, яка закладена в ній сила та могутність! — повернула голову до чоловіків. — Калебе й Ліаме, краще відійдіть. Один із вас поєднаний зі мною, інший — мій нащадок, але магія землі досить сильна, я повинна сконцентруватися на ній.

Я закопала камінь у землю, адже її магія — це родючість, достаток і багатство. Як сама фізична стихія, вона не негативна, тому що інші стихії знаходяться на ній, також як і все живе. Без землі нічого б не існувало. Колір магії землі — зелений, колір рослин і полів, її пора року — весна, коли природа прокидається й знову розцвітає. Земля також управляє магією каменів та дерев.

Коли я помістила камінь у землю, почула тихий шепіт дерев і відчула їх, як єдиний живий організм. Для проведення ритуалу необхідний безпосередній контакт із землею. Магія землі досить сильна, й тому, щоб скористатися її силами, спочатку потрібно встановити зв’язок. Зняла взуття, стала босими ногами на землю й утворила коло з магії вогню та магії повітря. Я намагалася максимально розслабитися та позбавити голову всіх думок. Відчула силу землі й сконцентрувалася на тій інформації, яку вона мені посилала. Вся інформація пройшла через мої ноги й ніби по невидимому кабелю глибоко із землі дісталася вверх до свідомості. Я опинилася на тому місці, де мої перші батьки провели ритуал на крові. Перед мною з’явився мій перший істинний образ. За ним появилася Йоланда, потім Дейзі. Вчотирьох взялися за руки й утворили магічне коло. Поряд із нами з’явилися три духи.

— Віддана, — промовив дух землі, — захисти своїх нащадків і навчися довіряти не лише собі, але й своєму варгові.

— Серед перевертнів є зрадники! — сказав дух вогню. — Ти повинна знищити їх!

— Об’єднай всі свої образи й поглянь у свій внутрішній світ! — сказав дух повітря. — Ти віднайдеш ту силу й знання, які були втрачені! Дух води чекає тебе!

З цими словами духи трьох стихій зникли.

Я поглянула на істину, потім перевела погляд на Йоланду та Дейзі.

— Ми одне ціле! — промовила Йоланда. — І не важливо, як нас було звати у різних віках і яка була наша зовнішність!

— І всі ми — це єдина невіддільна магічна сила, яка була розбудовою всього живого! — продовжила Дейзі.

Магічне коло з трьох стихій поєдналося. Я заплющила очі й знову бачила свої життя, всі головні події поєднувалися в одне ціле. У минулому я також намагалася дізнатися, хто мій головний ворог, хто той чаклун, який зміг об’єднати всіх чаклунів та створити нових строгів. Я знала, що відповідь у минулому. Я побачила чаклуна, який віками полював за мною, за магією чотирьох стихій. Це був...

— Віддана, нарешті ти дізналася, хто я! — злісно вимовив чаклун.

— Якого дідька ти робиш у моїй свідомості?

— Зараз ти не захищена... я знайшов дорогу до тебе, але чи зможеш ти віднайти стежину до майбутнього?!

Чаклун скинув балахон.

— Мерзотник! — заричала. — Ти весь час знав, де знаходиться магія повітря, але не використав її.

— Я не зміг пройти твої чари! — розвів руки Бернард. — Проте зміг обманути Урсулу Бернет та змусити її викрасти артефакт. Відьма зробила ритуал, в якому ти втратила зв’язок із варгами! — чаклун засміявся. — Я знав, що перевертні Ардени твої нащадки, але та клята відьма Бернет заховала артефакт. З твоїм приходом у поселення я зрозумів, що варто діяти, тому вбив першими їх!

Я розлютилася! Силою телекінезу відкинула чаклуна.

— Вже скоро наш правитель Баал повстане, і ти нічого не зможеш зробити!

Чаклун зник, а я стояла спустошена. Впала на землю й закричала.

— Елізабет! Врятуй варгів та перевертнів! — звідусіль долинали голоси.

Я оглянулася.

— Зрадники поряд! — почула шепіт трави.

— Прокидайся! — земля здригнулася, й, відкривши очі, я відчула в тілі магію землю.

— Елізабет! — до мене підійшов Калеб.

Я подала йому руку. Від протяжного завивання по тілу пройшлися сироти.

— Мерщій у поселення! — викрикнув Ліам. — Це знак від моєї зграї!