Розділ 14

Ніч пройшла тяжко. Я весь час крутилася, але прокинутися не могла.

Йоланда!

Дейзі!

Уві сні я проживала свої минулі життя... Це були нестерпні та болючі відчуття, адже я знову покидала свої родини, боролася із чаклунами, втрачала знайомих та близьких людей, відпускала варгів, і самотність знову оточувала мене!

Розплющила очі. В горлі пересохло. Повернула голову до вікна й застигла на кілька хвилин. В кріслі відпочивав Калеб. Він все ж таки повернувся. Тихенько одягнулася, щоб не розбудити чоловіка, й збиралася вийти, але не втрималася та повільно наблизилася до нього. Присіла на коліна й легко почала гладити його руку. Я дивилася на Калеба, і на серці було спокійно, радісно, навіть відчула приємне хвилювання. Чоловік спокійно дихав. Я спостерігала, як його грудна клітка підіймалася. Перевела погляд на обличчя: чорні довгі вії, темне волосся, пухкі вуста, важка щелепа. Мені подобалася його зовнішність, це правда, але було й те, що мене тягнуло до нього не лише у фізичному плані... поряд із ним я відчувала себе насамперед жінкою, яку можуть покохати та захищати не лише через зв’язок, який був між мною та варгами!

Я зітхнула, схилила голову й, зібравшись із думками, встала на ноги, але відчувши, як мою руку стискає Калеб, зупинилася. Наші погляди зустрілися. Чоловік встав із крісла та наблизився. Подих перехопило.

— Ти погано спала, тому вирішив бути поряд. Лише під ранок заспокоїлася, і я задрімав! — Калеб усміхнувся.

Ком в горлі не дав і слова сказати. Я дивилася на нього... хоча ні, я не просто дивилася, я милувалась...

— Сьогодні у мене важливий день! — не розриваючи зоровий контакт, промовила. — Я повинна собі повернути магію землі.

Калеб із розумінням кивнув й відпустив мою руку.

— Що між нами відбувається?

Цим питанням я зупинила його біля дверей. Чоловік оглянувся, й наступні його слова чомусь сильно ранили серце:

— Розірви зв’язок, тоді й побачимо, що між нами відбувається!

Вперше хотілося розридатися від відчаю та прихильності до чоловіка. Я не розуміла Калеба, я себе не розуміла... мої думки плуталися, і це було нестерпно!

— Я зроблю це! Я виконую свої обіцянки! — грубо відповіла.

— Я піду разом із тобою до печери...

— Не варто! — швидко відповіла.

— Елізабет, вожаки зграй не дуже доброзичливо налаштовані до тебе!

— Я зможу себе захистити! — нахмурилася.

Калеб зітхнув та швидко подолав відстань між нами.

— Доки я твій варг, я буду захищати тебе!

— Навіть від своєї зграї? — огризнулася.

Калеб ще більше нахмурився.

— Моя родина також буде захищати тебе, за інших вожаків я не можу відповідати.

— Коли я розірву цей клятий зв’язок із варгами, при нападі перевертнів чи варгів я вже не буду захищатися, я буду знищувати! — гнівно промовила.

Калеб відійшов на крок.

— Ти жорстока!

— Життя змусило!

— Але угоду на крові ніхто не скасовував!

— Угода на крові була укладена з варгами, а перевертні лише ваші нащадки! — відрізала.

— Ти ставиш мене перед вибором?

Я бачила, що Калеб ледве стримував свій гнів.

— Ти не будеш вибирати, не хвилюйся так! Я поверну собі всю магію чотирьох стихій, я об’єднаю відьомські поселення, ось тоді ти й побачиш, якою я можу бути жорсткою до своїх ворогів! — озирнулася й побачила перші проміння сонця. — А тепер вибач, я повинна здійснити ритуал!

Я завжди вміла стримувати свої емоції та почуття, але не зараз. Калеб викликав у мені бурю різних емоцій. Він був моїм запобіжником і водночас бомбою уповільненої дії. У наших стосунках так: навіть якщо не наступили на міну, завжди може чекати бомба сповільненої дії, як бонус. І цей факт найбільше дратував!

Коли вийшла з будинку, зіштовхнулася з Ліамом.

— Елізабет, як ти себе почуваєш?

— Бувало і гірше, — спокійно відповіла. — Дякую, що приїхав!

— Крістіан також хотів приїхати, але сама знаєш, Медлін вагітна, тому не зміг покинути дружину.

Я всміхнулася.

— Ви знайшли своє щастя. Як поживає Амелія?

При згадці про Амелію Ліам щиро усміхнувся.

— Вона постійно говорить про тебе!

— Приємно це чути!

За розмовою навіть не помітила, як ми дійшли до печери.

— Елізабет, — зупинив мене Ліам, — хочу попередити, що вожаки зграй вороже поставилися до тебе. Будь обережною!

Я здивувалася м’якості Ліама, адже він відразу сприйняв мене вороже.

Звичайно, що я не подала знаку, тому спокійно відповіла:

— Дякую, Ліаме. Калеб також попередив мене. Для перевертнів я лише відьма, яка не має ніякого права втручатися у ваше буття.