Розділ 12

Трупи відьом були викладені у формі пентаграми. Сморід, багнюка, кров та частини тіл — це весь жах, який побачили у поселенні. Я декілька хвилин стояла мовчки, ніби вкопана в землю, навіть не могла поворухнутися. Сльози не стікали по щоках, їх просто вже не було...

Емоції? Почуття? Ненависть? Гнів?

Я не відчула нічого... взагалі!

Моя свідомість ніби заблокувала все, захищаючи мене від власного шоку! Тиша заполонила душу. Я навіть не чула стукіт власного серця. Якби Калеб не привів мене в почуття, я б, мабуть, так і залишилася стояти ще хтозна скільки часу.

— Ця пентаграма з тілами відьом мені знайома. Я вже колись її бачила! — нахмурилася. — Коли я була Дейзі, то таку ж саму пентаграму знайшла в одному з відьомських поселень.

— Ти знаєш, навіщо це чаклунам? Більше схоже на якийсь ритуал.

— Все вірно! — повернулася до Калеба. — Це ритуал жертвоприношення для демона Баала. Він перший із сімдесяти двох демонів, король, володар на сході і управитель більш ніж шістдесяти шістьох легіонів пекельних духів. Він з’являється в різних видах: іноді як кіт, іноді як жаба, іноді як людина, а іноді у всіх цих образах відразу і має хрипкий голос. Часто зображується, як обвішаний мацаками павукоподібна істота! — на декілька хвилин замовкла. — Потрібно спалити тіла відьом і віддати їм шану. Їхні душі повинні зустрітися з предками!

Я застосувала магію вогню, прочитала закляття та випустила душі відьом на волю. Поселення запалало вогнем. Це все, що я могла для них зробити, таким чином відновила баланс та зіпсувала ще й мерзенний план чаклунів воскресити демона Баала.

— Калебе, ти повинен попередити варгів! — коли вийшли з поселення, вже було за північ. — Ми маємо розділитися, — вже тихіше додала три слова.

Чоловік зупинився.

— Калебе, ми повинні...

— Елізабет, я тебе й так довго шукав, щоб зараз... знову втратити? — нахмуривши брови, сказав чоловік.

— Я не можу розірвати угоду, яка була закріплена на крові, — промовила у чоловічі вуста, — але я можу розірвати сам зв’язок, який поєднував варгів зі мною, таким чином ти станеш вільним, твоя родина стане вільною й більше ніхто з варгів не отримає клеймо у вигляді рун — ланцюгів, які створені для мого захисту. Я зібрала чотири предмети захисників-варгів, які просочені кров’ю. Закляття, моя магія, і ти будеш вільним! — на одному диханні затараторила.

— Ну що ж, гаразд! — похмуро промовив Калеб і відійшов від мене на крок.

За допомогою магії фейрі відкрила портал. Калеб схопив рюкзак і вже перед самим входом повернувся й, швидко подолавши відстань між нами, припав до моїх губ. Я не очікувала такого пориву від нього, але моє тіло відповідало на його дотики. У нього, як і в мене, вирували емоції, різні почуття. Я відчула напругу між нами, але ми разом піддалися цьому бажанню. Коли Калеб зайшов у портал, лише тоді я видихнула.

Позаду залишилося поселення відьом. Я спустилася з пагорба та попрямувала шукати дорогу. Застосовувати портал не дуже хотілося, тим паче, що пилок фейрі — особлива частинка магії, і використовувати її потрібно було з розумом. Під покровом ночі по дорозі піймала машину й вирушила до ближнього міста. Звідти пересіла на поїзд та вирушила в місто Олівхад, в якому було одне з поселень відьом. Тривога зростала з кожним разом. Мала надію, що хоча б їх не спіткала така жахлива доля. На жаль, мої надії були марними, їх спіткала така сама доля, як і попереднє поселення. Я знову застосувала магію вогню й спалила поселення. Віддала шану загиблим відьмам і викликала духів чотирьох стихій, які постали переді мною в образах трьох воїнів чоловіків та однієї жінки.

— Тільки відьма, яка має всі чотири магії, має право викликати нас! — грізно промовив дух вогню.

Я поклонилася.

— Я Елізабет Лалі Макграт! Донька знахаря та природженої відьми. Я — перша природжена відьма, яка має право володіти магією чотирьох стихій.

— Піднімись, віддана! — лагідно вимовив дух води. — Ми не відчуваємо в тобі всю магію.

— Навіщо викликала нас? — запитав дух повітря.

Я підняла голову та поглянула на чотирьох духів.

— Позаду мене знищене друге поселення відьом. Я спалила тіла відьом та віддала їм шану, щоб їхні душі віднайшли спокій та дорогу до предків. Я прошу вашої допомоги повідомити відьом.

— Ти не маєш права просити нас! — грізно сказав дух землі.

— Я поверну магію природі, як і було написано мені долею.

— Твої батьки порушили баланс, пішли проти самої природи, коли уклали угоду на крові з варгами! — промовив дух вогню. — Тепер ти просиш нас про допомогу? Баланс був порушений давно, і навіть ти не маєш такої сили, щоб повернути його!

— Мої предки пішли проти правил природи, вони порушили закон, який існував віками, але все було зроблено заради захисту та виживання самої магії!

— Ти віддана магії, але чи зможеш показати свою силу та відданість тоді, коли повстане питання про виживання твого роду та кохання? — запитала дух води. — Ми віками спостерігаємо за тобою, але зараз повстає питання не лише про існування магії в цілому! Яким буде твій вибір: кохання чи магія?

— Хочете дійсно бачити, чи зможу я бути відданої? — фиркнула.