Розділ 8

Я знову уві сні була в образі Дейзі Арден і переживала ті страшні часи, коли чаклуни знищили одне з поселень відьом. Я знову відчула той жах та біль. Закривавлені та обвуглені тіла відьом. Земля покрита кров’ю природжених. Сморід страху висить у повітрі. Я йду по поселенню, й сльози стікають по щоках.

— Дейзі, тобі краще далі не йти! — голос Еліаса лунає хрипло.

Я не послухала свого захисника й зробила ще декілька кроків. Розп’яті тіла відьом на деревах. Це — послання від чаклунів.

— Вони шукають мене! Вони не зупиняться, доки не отримають всю магію. Еліасе, — стиснула руку варга, — я повинна це зупинити!

Я знайшла тих чаклунів, які вбили відьом… і жорсткого помстилася їм!

Прокинулася з криком та жбурнула вогонь у стіну. Щось відбулося… дуже погане! Серце болить, подих перехопило.

— Hoc factum est iterum!1 — декілька разів повторюю ці слова.

— Елізабет! — голос Калеба уривається у свідомість. — Ти мене чуєш?

— Hoc factum est iterum!

З долонь виривається вогонь, а з горла — крик! Розплющую очі й опиняюся в обіймах Калеба, який міцно тримає мене, не дивлячись на вогонь у моїх руках.

— Ка-леб… вибач, вибач! — зі сльозами на щоках сказала.

Його спина в опіках.

— Що з тобою? — чоловік примружив очі та тяжко зітхнув.

В кімнату зайшла Амелія та ахнула, коли помітила пропалену діру в стіну.

— Елізабет, що трапилося? Ми чули крики…

— Амеліє, потім розповім! — я швидко встала з ліжка та помчала на кухню за зіллям.

— От лайно! Де ж воно? — доки шукала зілля, розгромила кухню.

— Елізабет! Що ти робиш? — на кухню забігла Амелія. — Що з тобою?

— Знайшла… я все знайшла…

Стиснула кулаки. У голову увірвалися крики… болючі та відчайдушні крики відьом.

— Вони помирають…

— Хто вони? Елізабет… хто помирає? — Амелія стиснула мою руку, і я, впавши на підлогу, гірко заплакала.

— Відьми, вони помирають у муках!

Амелія була приголомшливою.

— Елізабет, що мені робити?

— Я повинна знайти відьом та віддати їм останню шану.

Коли голоси зникли в моїй голові, я із полегшенням зітхнула.

— Дякую, Лія, — прошепотіла, — а зараз мені потрібно до Калеба.

Чоловіка знайшла у ванній кімнаті. Я доторкнулася до його спини.

— Калебе, ще раз вибач, я не могла контролювати себе, — прошепотіла.

От дурепа, це ж моя магія, тому я без ліків можу його зцілити.

— Дозволиш? — піднявши голову, запитала.

— Дозволю! — легко посміхнувшись, відповів.

Я доторкнулася до його опіків на спині. Калеб повернув голову. Подушечки пальців пульсували, й тепло огорнуло всю долоню.

— Ти повинна мені довіряти, — тихо промовив Калеб.

— А я повинна знати, зі мною лише варг чи людина також?!

Калеб повернувся та, схопивши мене за талію, потягнув до себе. Бачила, як краплі поту стікали по грудях чоловіка. Чула його серцебиття. Відчувала його дихання…

— Я не належу нікому, Елізабет! Якщо моя друга сутність цілковито захищає лише тебе, без сумнівів, то людина повинна знати, чи ти довіряєш мені повністю, без принципів та божевілля у твоїх милій голові!

— Я не готова тобі все розповісти! — відверто відповіла. — Ти повинен зрозуміти. — Відступила та зняла його руку зі своєї талії. — Я зобов’язана підготуватися до ритуалу. Я маю знайти… відьом!

Я добре знала це місто, адже жила в ньому не одне століття й тому розуміла, де саме знаходиться найсильніша магічна точка, або, як її ще називають, лей-лінії.

У місті Фаллакс лей-лінії розташовані на пагорбі, які з’єднують територію маєтків Даррелів та Арденів. Великі лінії сили перетинають простори магії й часто використовуються для особливих магічних цілей. Лей-лінії тяжко знайти, адже вони є джерелом глибинної й природної магії. Магічна енергія, яка тече по лей-лініях, несе життєздатність по всій земній кулі, як кровоносні судини в організмі живої істоти. Мої батьки та громада, в якій я народилася, ототожнювали лей-лінії зі священними місцями світу, які зосереджуються лише на тих місцях, де лінії сходяться і перетинаються.

— Запам’ятай, Елізабет, — говорила матір, — ті, хто прагнуть зрозуміти й підпорядкувати рунічну силу, повинні розуміти, що місця перетинів ліній — не єдина важлива частина цієї сили. Образи, сформовані самими лініями, також важливі. Ці зразки, які нагадують письмена дивного алфавіту, називаються рунами. Є лінії сили, які в деяких місцях проходять через землю. Усередині товстих ліній сили існують інші, крихітні й тонкі, як нитка, які плетуться між цими великими лей-лініями, поєднуючи їх в одну велику мережу сили.

Зараз за допомогою лей-ліній я хотіла знайти артефакт, в якому зосереджена магія повітря, й побачити поселення, в якому вбиті відьми…