Розділ 7

Магія Землі подарувала людству величезну кількість трав, у кожній з яких закладена неймовірна сила та енергія. Мої перші батьки високо цінували та широко застосовували цілюще зілля і при лікуванні хвороб, і в повсякденному житті.

Калеб сидів на дивані та спостерігав за мною, як я вибирала трави для лікування та перемішувала їх. Звіробій, аїр та рідкісна трава ломикамінь.

Коли дворецький Амелії Даррел — Жан Мартін Поль, показав кухню та кількість трав, я приємно була здивована, тому, не витрачаючи часу, пішла відразу працювати.

«Natura est mihi. Natura est in domum suam. Da mihi partem fortitudinem meam ad medelam percipiendam1», — подумки промовила закляття.

Правильно підібрані трави й закляття, й вуаля, все готово. Повернулася до Калеба та усміхнулася.

— Ну що, спробуємо на тобі ці ліки? — підморгнула.

Калеб насупився.                                      

— Ти це серйозно?

Я присіла на диван. З миски дістала в’язку жижу, яка утворилася від відповідних трав та магії.

— Це зілля зцілить твої рани, які ти отримав, коли так відчайдушно захищав мене! — ласкаво промовила та, доки він був у шоковому стані від моїх слів, швиденько нанесла на рану, яка була на шиї.

Калеб ще більше нахмурився, але не відсторонився. Мене це порадувало.

— Скидай кофту! — спокійно промовила.

— Так би й відразу сказала, що просто мрієш мене роздягнути! — хмикнув.

— Калебе, роздягайся! — нахмурилася.

Коли Калеб скинув кофту, я почала витріщатися на нього, закусивши нижню губу.

«Елізабет, не будь дурепою, за всі століття свого існування ти й не таких чоловіків бачила і не лише бачила...» — подумала про себе та обережно доторкнулася пальчиками до лівої груді, на якій також була рана.

Відчула, як б’ється його серце. Це стукіт серця мого варга, якого я так довго чекала. Сутність Калеба, його альтер его, це і є він сам, як би не противився цьому через наш зв’язок.

— Про що ти думаєш? — запитав.

Я ще раз обережно намазала рану й схилила голову, волосся впало на обличчя. Калеб доторкнувся до волосся й забрав прядку з обличчя.

— Мої думи не змінилися, розпочинаючи з першого мого життя! Йоланда, Дейзі й теперішня я, ми одне ціле, одна душа у різних тілах… — замовкла й, затримавши руку на грудях Калеба, поглянула на чоловіка.

— Ну так про що думає теперішня ти? — не розриваючи зорового контакту, запитав. — Часи змінюються, Елізабет, змінюєшся й ти!

— Готово, — прошепотіла та відсторонилася.

«Ну так про що думає теперішня ти? Часи змінюються, Елізабет, змінюєшся й ти!» — повторила про себе слова Калеба.

— Сподіваюсь, твої трави дійсно допоможуть! — сказав та, піднявшись, одягнувся.

Я не встигла нічого відповісти, як на кухню зайшла Амелія з якимось чоловіком.

— Звідки у вас стільки різних трав? — поцікавилася.

Амелія всміхнулася, проте чоловік та Калеб пильно дивилися один на одного.

— Жан Мартін Поль — наш дворецький, любить різні трави збирати!

— Ми тебе впустили у наш дім не заради того, щоб ти теревенила, — вимовив чоловік та склав руки на грудях.

— Ліаме! — обурилася Амелія. — Вона врятувала зграю!

— Не варто так говорити! — різко мовив Калеб. — Я не бажаю, щоб ти таким тоном розмовляв із нею!

Амелія стала посеред Ліама та Калеба. Ну що ж, дуже мила картинка. Калеб захищає мене! Лише одне питання: це людина захищає чи варг?

Я кинула вогняну кулю та поцілила в стіну. Амелія підстрибнула, Ліам злобно поглянув на мене, а Калеб хмикнув.

— А тепер дійсно досить теревенити! — строго промовила. — Краще відведіть мене до хворих перевертнів!

— Тепер вожак ще більше зненавидить тебе! — шепнув на вухо Калеб.

— Він зненавидить мене ще більше, коли дізнається правду!

Після лікування я спустилася на перший поверх.

Поряд з Амелією сидів Ліам, на іншій частині дивану розмістився Калеб, також у кімнаті була досить гарна білявка та брат-близнюк Ліама.

— Не звертай увагу на старшого брата! — сказав молодший і піднявся зі свого місця. — Мене звати Крістіан, а гарна білявка поряд зі мною — моя дружина Медлін.

Дівчина встала поряд із Крістіаном і привіталася.

— Крісе, можливо, ти вже присядеш? — промовив Ліам і, повернувшись до мене, додав: — Елізабет, скажіть, навіщо ви у цьому місті? — його тон став трішки люб’язним.

— Я шукаю магічний артефакт, який був викрадений відьмою Бернет та за допомогою якого тебе, Ліаме, Урсула запечатала у клітці власної свідомості! — відповіла.

Запала тиша.

Калеб закотив очі.

— Чому ми повинні тобі вірити? — насупився Ліам та встав зі свого місця.