Розділ 9. Володар

— Мені потрібно поїхати до Варшави, — сказав я, стоячи у дверях перед Анною. Вона перестала читати, притиснувши палець до сторінки книги, і підняла свої очі, намагаючись виглядати байдужою.

Я не забув, яка Анна приваблива жінка, але навчився не помічати її красу, аби пам'ятати про те, як вона мною маніпулювала. Щоразу, бачачи її посмішку, мені хотілося усміхнутися у відповідь, але потім я згадував, як вона фотографувала розробки «Хорс», щоб показати своєму батькові. Щоразу, коли вона тихо наспівувала синові колискову, я нагадував собі, що у мене є всі підстави втекти й не бачитися з нею знову.

Коли я прокидався посеред ночі в холодному поті, побачивши її уві сні вагітною та самотньою і бажаючи доторкнутися до неї та втішити, я твердив собі, що вона брехлива людина.

Я змусив себе ігнорувати її вроду.

Останні два тижні я цурався її та був цьому радий. Кожен минулий день без спілкування з нею доводив мені, що я можу протистояти бажанню.

Втім коли Ян щось тихо сказав Анні, і їй довелося нахилитися до нього ближче, щоб розчути його слова, я скипів від гніву, і з моїх губ зірвалися різкі слова, перш ніж я встиг їх зважити...

Анна — мати моєї дитини та жінка, яка віддала мені свою цноту. Вона належала мені... І я мусив був просто нагадати їй про це.

Я не міг не визнати, що секс з нею був дивовижний. Емоційний. Найкращий в моєму житті, якщо бути до кінця відвертим. Анна була такою пристрасною день тому. А зараз виглядала холодною й відстороненою.

— До Варшави? — Дівчина сіла в ліжку прямо, як кілок, і прискіпливо оглянула мене з ніг до голови. На мені був строгий діловий костюм, як першої ночі, коли ми зустрілися. — Ну, розважайся.

Ані її тон, ані насуплений погляд її блакитних очей мені не сподобались.

Я дозволив собі увійти в кімнату і ступити до ліжка. Анна здригнулася, але швидко опанувала себе, перетворившись на погордливу й зверхню пані.

Щиро кажучи, мені було нестерпне її недоброзичливе ставлення до мене.

— Тут мені було б набагато веселіше, — зізнався я, а наступної секунди обхопив округлі стегна і притягнув Анну до краю ліжка.

У неї перехопило подих, і вона подивилася на мене з неприхованою пристрастю.

— Ти пам'ятаєш, що ми обговорювали? — допитувався, опускаючи голову до її обличчя.

Анна похитала головою, намагаючись виграти час та зібратися з думками.

Я торкнувся долонею її щоки, погладив пальцем її підборіддя, а потім провів їм по шиї та знайшов жилку, яка запульсувала швидше.

Вона нервувалася. Але тільки тому, що намагалася здатися бездушною. Проте я гарно запам'ятав, як вона вміє тремтіти від моїх дотиків до її тіла.

— Ти моя і нічия більше.

Анна відкрила рота, щоб заперечити, але я скористався можливістю і впився в її вуста, налягаючи на неї всім тілом.

— Я хочу, щоб ти спала в моєму ліжку, — чуттєво прошепотів і взявся покривати поцілунками її шию, плече, опускаючись нижче. 

Недовго думаючи, я підчепив тонку бретельку натільної сорочки й спустив її, продовжуючи пестощі. Не втримався і легенько стиснув в долоні маленькі м'які груди з напруженими ніжно-рожевими сосками. Вона вигнулася в спині, підставляючи свої перса поцілункам.

— Ти переїдеш до мене, — впевненіше додав я, нахилився і з ніжністю почав пестити язиком спочатку один сосок, потім другий, з насолодою відмічаючи, як реагує Анна на мої дії, як тремтить у моїх руках і з нетерпінням чекає продовження.

— Я вже переїхала до тебе, — зауважила протяжно і, охопивши моє обличчя долонями, повернула до себе, щоб поцілувати мене.

 — Ти розумієш про що я…

 Вона нахилила голову набік.

 — Я подумаю про це.

Я глянув їй у затягнуті поволокою пристрасті вічі й розумно вирішив не наполягати на своєму.

Анна потяглася до мене, але я уже випростовувався, хоча зовсім не хотів цього робити.

— Коли ти повернешся? — довівши себе до ладу, промовила вона безтурботно.

— За день чи два. — Я ступив назад, не зводячи з неї очей, і різко вдихнув. — У мою відсутність поводься пристойно. І не марнуй час на пошуки розробок «Хорс», бо їх немає у цьому домі.

Вона обдарувала мене лютим поглядом, і я похитав головою.

— Я невдало пожартував. — Я напружено усміхнувся, піднімаючи на знак вибачення руки. Проте це не компенсувало зачаєне їй розчарування.

Від гострого і пекучого розуміння стало совісно, і вперше закрався сумнів: а чи правильно я роблю? Бо мені зовсім не подобалося ображати Анну. Не хотілося бачити її зніченою. 

Я заплющив очі, вкотре згадуючи нашу пристрасну близькість. За іронією долі жінка, яку я зневажаю, виявилася ідеальною партнеркою у ліжку. Мало того, вона мати моєї дитини, і я прирік себе на спільне життя з нею заради Войцеха.

Я не уживусь з нею, якщо постійно лаятиму її за гріхи минулого. Але мені не вдасться змінити до неї свого ставлення, поки я не взнаю її краще. У мене були всі підстави бути обережним. Моє дитинство було суворим, і я навчився захищатись від усіх і вся. Про те, що діється в мене на душі, знав лише Дем'ян.