Розділ 21. Весілля Алі і Давида. Софія

Ось і настав той день. Ще ніби вчора Аля прийняла пропозицію Давида вийти за нього заміж, а вже сьогодні, зараз, вона стоїть у приголомшливій білій весільній сукні і посміхається своєму відображенню в дзеркалі.

- Аля, ти прекрасна! – Сказала я і по моїй щоці скотилась сльоза.

- Еееей, ти чого. Сьогодні ж моє весілля, а не похорони. Чого плакати? – Сказала Аля і обійняла мене.

- Я просто дуже щаслива за тебе, рідненька. – Відповіла Алі і обійняла її у відповідь.

- Я теж дуже щаслива! А хочеш я розкажу тобі маленьку таємницю? – Загадково запитала Аля.

- Звісно хочу.

- Ось тут, - вказала Аля на свій живіт, - зародилося нове життя. – Сказала Аля, а я просто почала плакати.

- Вітаю тебе, сонечко. Господи, я така щаслива за вас з Давидом. А він вже знає?

- Ще ні, ти перша після мене, хто про це дізнався.

- Я не можу повірити власним вухам. Ти вагітна! Ураааа! Це таке щастя! – Крикнула я і почала сильніше обіймати Алю.

- Послаб хватку, бо ж задушиш! – Сміючись сказала Аля.

- Ой, вибач, просто я реально щаслива з вас!

Після усіх приготувань відбулася гарна церемонія реєстрації шлюбу. Аля з Давидом такі щасливі, а я щаслива за них.

За бенкетом всі гості почали говорити тости і дарувати подарунки. Тут я згадала нашу розмову з Ростом, коли я в нього запитала що будемо дарувати на весілля Алі і Давиду, Рост сказав що вже придумав подарунок, і попросив довіритися. І от настала наша черга.

- Говорити я красиво не вмію, Давиде, ти знаєш, - почав Рост, - тому просто будьте щасливі разом і кохайте один одного до останнього подиху. А тепер щодо нашого із Софією подарунку. – Сказав Рост.

Після цих слів він підійшов до Давида з Алею і протягнув їм якусь папку.