Відтоді як ми заснули, минуло не більше години, як мій телефон почав розриватися від дзвінка, і кому це треба мене діставати дзвінками вночі. Коли я подивився на екран, я трохи здивувався, бо це дзвонив Джон, якому я залишив свої справи в Каліфорнії. Не дивно що він мені телефонує в такий час, бо у Каліфорнії зараз четверта вечора, кінець робочого дня.
- Слухаю! – Сказав я.
- Доброго дня, Ростиславе! – Привітався Джон.
- Ти хотів сказати ночі.
- Ой вибачте, я забув про різницю в часі. – Вибачився Джон.
- Все нормально. Так чим зобов’язаний настільки пізньому дзвінку?
- У нас виникли деякі проблеми в клубі, не могли б ви прилетіти протягом тижня?
- Прилетіти я можу щонайменше як через місяць. – Сказав я, бо вже мав певні плани на цей місяць.
- О, я зрозумів, тоді будемо намагатися вирішити їх без вас.
- А що за проблеми?
- Хтось у вашому клубі «Pulse» почав продавати наркотики.
- Що?! – Крикнув я і перевів погляд на маленьку, яка поруч тихенько сопе, вийшовши в коридор я продовжив, - що?! Це жарт, чи як?
- Нажаль, ні! – Відповів Джон.
- Знайди мені цю сволоту, я особисто засаджу його за грати!
- Так, ми вже ведемо пошуки, як будуть якісь результати я зателефоную. – Сказав Джон.
- Тримай в курсі! – Кинув я і відключився.
Що за сволота продаєв моєму клубі наркоту? Цього мені тільки не вистачало! Я був такий розлючений, що миттю пішов в душ аби трохи охолонути.
Поки я стояв під крижаним душем, мою голову осянила геніальна ідея. Я придумав подарунок на весілля Алі з Давидом і за одно Алісі з Деном.