10

Ніч і справді виявилася доброю, а от спокійною – то вже навряд. Зізнаюся, до ранку я не зміг склепити очей навіть на хвилинку. Все обдумував про вечірню розмову з Танею та те що вона мені сказала. А що як насправді мій вік не завада розпочати нову сторінку свого життя? Що як знайомство з напарницею не проста випадковість, а своєрідний дарунок долі? Що як звичайна на перший погляд прив’язаність провісниця чогось більш значущішого й важливішого?

Звісно я чудово розумів що повторити ті пристрасні почуття які я колись відчував до Ганни мені вже не судилося. Та це напевне буде й не потрібно. Ми ж дорослі люди з великим життєвим досвідом, а не якісь запальні наївні підлітки. Мені цілком би вистачило невеличкої дещиці жіночого розуміння, турботи і ніжності. А от чого хоче насправді Таня? Може я для неї лише добрий друг і хороший напарник по роботі? Напевне тому вона до всього ставиться так по філософське, нічим не переймається і ні про що не хвилюється.   

Світанок не приносить з собою особливого полегшення. В голові вирує вихор різноманітних запитань, головне з яких, як же мені вчинити дальше. В юності все було так просто і зрозуміло. Освідчився дівчині яку покохав, запропонував свою руку та серце і вже незабаром почув її згоду стати навіки моєю. Тепер такий номер точно не пройде. Я вже не молодий парубок, а старий дідуган котрий виглядає просто сміховино мордуючи себе такими сумнівами й ваганнями.

А за сніданком я вже чую традиційне жіноче:

– Доброго ранку, напарнику! Як спалося і що снилося сьогодні?

– Добридень, Таню! – відповідаю я і раптом чітко розумію як чинитиму дальше. Байдуже що вже не молодий та зі своїми емоціями мабуть виглядаю трохи дурнувато та все ж… Все ж я збережу ніжні почуття до цієї жінки з абрикосовим ароматом і зроблю все від мене можливе щоб добитися її взаємності. Дуже сподіваюся, що це мені колись вдасться, а якщо і ні – то просто стану для неї найвірнішим і найнадійнішим другом. Буду поряд до тих пір поки вистачить моїх сил та наснаги.