Пройшло кілька років. У родині Керема і Ясмін панувало щастя. Сьогодні особливий день — п’ятиріччя їхнього сина, Мехмета. Маєток був прикрашений повітряними кульками, живими квітами і дитячими усмішками. Веселий сміх лунав з кожного куточка.
Свято було розкішне — із клоунами, шоу мильних бульбашок, солодощами, тортом у вигляді машини й казковими декораціями. Мехмет сяяв від радості, бігаючи з друзями.
Серед гостей був і Максут. Він давно не з’являвся на таких урочистостях — після смерті Ельми чоловік віддалився від усіх, поринув у роботу. Але цього разу прийняв запрошення Керема, який став для нього майже братом.
Коли Максут зайшов на подвір’я, його погляд одразу впав на Зейнаб — подругу Ясмін. Вона сміялася, тримаючи келих соку, а її очі світилися добром. Вона не бачила Максута, поки він сам не підійшов:
— Ви, здається, Зейнаб? — тихо промовив він.
— Так, — усміхнулася вона, — а ви... Максут, так? Чула про вас багато хорошого.
Їхня розмова затяглася, наче вони знали одне одного вічність. Погляди, усмішки, легке хвилювання — усе було, як у перший раз. Ясмін із Керемом обмінялися поглядами, і Ясмін прошепотіла:
— Здається, у нас на святі з'явилася ще одна історія кохання.
Максут і Зейнаб дійсно стали ближчими. Спершу це були зустрічі за кавою, прогулянки парком... А згодом — ніжне кохання, яке відродило надію в серці Максута.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
