Сирість, темрява й тиша — от що оточувало Ясмін у холодному підвалі. Її руки були скути, а на нозі — залізний ланцюг, прикріплений до стіни. Вона лежала на старому матраці, вкритому брудним покривалом, зі сльозами на очах.
Страх душив її зсередини. Вона не розуміла, де вона, хто її викрав і чому. Двері важко рипнули, і в кімнату зайшла фігура в темному одязі, обличчя було приховане балаклавою. — Їж, — грубо сказав чоловік, ставлячи перед нею тарілку з холодною кашею. Ясмін спробувала щось сказати, але горло пересохло від плачу й напруги.
— Чому я тут? Що вам потрібно? — прошепотіла вона тремтячим голосом.
Чоловік мовчав кілька секунд, потім коротко кинув: — Скоро нас заплатять за тебе. Потім відпустимо. Якщо будеш тихо сидіти — нічого не станеться.
Його слова не заспокоїли Ясмін, а тільки ще більше налякали. У голові крутилися тривожні думки. Чи живий мій син? Чи знає Керем, де я? Вона обхопила руками живіт, відчуваючи, як стискається серце.
В темряві її шепіт зливався з тишею: — Кереме… знайди мене…
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
