Минуло кілька місяців. Виноградник зустрічав Ясмін теплим сонцем і терпким ароматом дозрілих грон. Її живіт вже помітно округлився, і кожен рух дитинки всередині був для неї як нагадування — вона більше не сама. Та попри це, серце Ясмін досі щеміло. Вночі вона часто прокидалась, притискаючи долоню до живота й думаючи про Керема. Чи подумав він хоч раз про неї? Чи знає, що в нього буде дитина?
Зейнаб приїжджала щотижня, привозила продукти, дитячі речі — крихітні бодіки, пелюшки, перші іграшки. Вона намагалась робити все, щоб підтримати подругу, але навіть її тепло не могло повністю заглушити біль втрати.
— Ясмін, ти вже на сьомому місяці… Тобі треба берегти себе, — лагідно казала Зейнаб, допомагаючи скласти коробку з речами. — Я стараюся… Але ночами мені так важко. Він навіть не знає, що скоро стане батьком… — очі Ясмін знову наповнились сльозами.
— Якщо доля захоче — він дізнається. А якщо ні — ти все одно зможеш дати цій дитині любов. Подвійно. За себе і за нього.
Ясмін кивнула. Вона трималась. Вона жила. Але кожного вечора, коли сонце ховалося за виноградні лози, вона все ще чекала… хоча й сама не знала — чого більше: зустрічі чи забуття.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
