Ясмін щодня слабшала. Вона майже нічого не їла — лише трохи хліба й води, іноді ковток кави. Її обличчя зблідло, очі потемніли, а рухи стали повільні, мов у сні. Зейнаб не раз благала її: — Ясмін, прошу тебе, ти знищуєш себе… Керем не вартий твого життя! Але Ясмін мовчала або відповідала тихо: — Я просто… не можу без нього.
Одного ранку, сонце лише піднімалося, Ясмін пішла працювати у винограднику. Вона обожнювала природу, це її хоч трохи заспокоювало. Але її тіло було виснажене. В руках кошик із гілками, в очах — туман.
Раптово світ почав обертатися, ноги підкосились, і Ясмін знепритомніла, впавши між рядами винограду.
Зейнаб, почувши звук, вибігла на поле, закричала з переляку. Вона кинулася до Ясмін, спробувала її привести до тями, але марно. — Швидка! Швидко викликайте швидку! — кричала вона, тремтячи всім тілом.
Швидка приїхала за кілька хвилин. Лікарі занесли Ясмін до авто, підключили до капельниці. Вона була без свідомості. У Зейнаб в очах блищали сльози. Вона тримала Ясмін за руку: — Ти сильна… ти не можеш так зникнути… Не через нього…
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
