Розділ 37 - Тихі ревнощі

Керем зайшов до лікарняної палати, де його погляд одразу впав на Ріана. Той сидів поруч з Ясмін, і його присутність наповнювала кімнату якимось напруженим, невизначеним відчуттям. У руках Ріан тримав великий букет квітів, а поруч стояла коробка з смачними стравами. Ясмін посміхалася, і її очі світліли, коли вона дивилася на подарунки, але Керем не міг не помітити того, як їхні погляди час від часу зіштовхуються.

Керем, зазвичай стриманий і непохитний, відчув, як серце стиснулося від ревнощів. Йому було важко приховати ці емоції, але він знав, що має тримати себе в руках. Він стояв на порозі, намагаючись не виявляти своїх почуттів, але чим довше він залишався, тим складніше було ігнорувати те, що відбувалося перед ним.

Ріан, помітивши його, розслаблено піднявся з місця. Він з посмішкою підійшов до Керема, і його голос прозвучав з ноткою жарту:

— Кереме, радий тебе бачити. Просто зайшов попрощатися з Ясмін. Я їду додому.

Керем кивнув, утримуючи свій погляд на Ріані, хоча в його очах промайнув холод. Він був здивований, але намагався залишитися спокійним, навіть якщо в душі все вирувало.

— Радий, що все добре, — сказав Керем, хоча в його голосі звучала деяка напруга.

Ріан посміхнувся ще ширше, і, здається, вловив в його погляді щось, що підштовхнуло його до наступного кроку. Він обернувся до Ясмін і ніжно поцілував її в щоку, сказавши:

— Бажаю удачі, Ясмін. Нехай у тебе все буде чудово.

Ясмін застигла на місці, її очі були трохи розширені від несподіванки. Вона не очікувала такого жесту, але не встигла відповісти, адже вже в наступну мить Ріан вийшов з кімнати.

Керем залишився стояти, і його серце билося швидше. Він не міг зрозуміти, чому ревнує, чому його роздирає така біль, коли бачив Ріана з Ясмін. Він намагався тримати це в собі, але гнів і біль немов натискали на груди.

Коли Ріан вийшов, Керем зробив крок вперед, і його погляд став холодним і суворим.

— Ти добре почуваєшся? — запитав він, але в його голосі вже не було того тепла, яке він намагався передати раніше. У його словах звучала холодна дистанція.

Ясмін мовчала кілька секунд, не знаючи, як реагувати на все, що сталося. Вона зрозуміла, що Керем помітив поцілунок, і від цього їй стало ще важче.

— Так, я в порядку, — відповіла вона тихо, спробувавши зібратися з думками.

Керем не став більше нічого говорити. Він вийшов з палати, відчуваючи, як серце палає від внутрішньої боротьби. Він не знав, чому його так турбує Ріан, чому він відчуває себе таким скривдженим. Але він був певен одного — щось в його почуттях до Ясмін змінюється, і це вже не можна ігнорувати.