Художниця наперекір

Ніна зайшла до своєї квартири, відчуваючи втому. Не робила нічого особливого, але втомилася так, наче мішки тягала. Зняла з себе верхній одяг, взуття. Зайшла до великої кімнати та поглянула на вулицю. Сніг припинився і це шатенку не здивувало. І так у цьому році веселі білі пластівці порадували раніше, ніж зазвичай. Білий килим, що устилав землю, ще неодноразово встигне розтанути та знову з’явитися. Дівчина любила зиму, особливо коли приходили спогади з дитинства. Коли можна було після школи та уроків, піти покататися на санчатах та покидатися з ровесниками сніжками.

Весела та життєрадісна Ніна легко знаходила спільну мову з однолітками. І коли вдавалося вирватися з дому та помчати гуляти, це були найщасливіші години її життя.

Свого тата Ніна майже не могла пригадати. Він пішов з родини, коли дівчинці виповнилося чотири роки. Єдиними спогадами як раз були зимові прогулянки, коли тато навчав доньку кататися на ковзанах чи вони разом гуляли, узявшись за руки. Часто, Ніна з теплотою пригадувала подібне. Вона знала, де живе батько, знала, що у нього нова родина. Як не намагалася юна дівчина налагодити зв’язок з ним та братом по батьківській лінії, їм чітко дали зрозуміти: її там не чекають. Особливо чітко на це зуміла натякнути нова дружина тата.

Вихованням Ніни займалася консервативна та сувора матінка. З самого малечку розповідала дівчинці, що головна мета жінки - вийти заміж та виховувати дітей. Тільки у цьому полягає справжнє покликання, і якщо дівчина не впоралася з даною місією, то її життя марне.

Ніна ніколи не була проти власної родини та дітей, прагнула знайти кохання, але… разом з тим, у дівчини знайшовся талант, який не спостерігалося ні в кого з їх покоління. Дівчина дуже красиво малювала. Починаючи з шкільних років, коли найбільше любила уроки малювання, дорослішаючи, дівчина знаходила в собі все більший потенціал. Тому після школи збиралася вступити до Київського національного університету культури та мистецтв, щоб опанувати професію художника та дизайнера. Молодій красуні хотілося реалізувати власний талант та чогось досягнути у цьому житті.

Коли мама про це дізналася, то заявила, що донька тільки марно витрачає час. Для Ніни стало несподіванкою те, що мама вже підшукала для неї нареченого. Ним виявився сусід поверхом нижче, який був на десять років старший за дівчину. На здивований погляд доньки, жінка відповіла, що чудово, коли чоловік старший. Таким чином, він зможе потурбуватися про наречену.

Проте, виходити заміж за сусіда-бізнесмена одразу після школи Ніна не збиралася. У неї були інші плани. Характером, молода шатенка пішла в батька, тому готова була бунтувати та йти наперекір волі матері. Подала документи у той заклад, куди планувала вступити. Лідія, її матір, коли дізналася, від злості трохи не перевернула на непокірну каструлю з окропом.

- Добре, можеш побавитися, - холодно відказала жінка, - все одно у тебе нічого не вийде. Що це за професія, художник? Так і будеш тинятися все життя та розмальовувати паркани.

Лідія дійсно думала, що у доні нічого не вийде, що екзамени з тріском провалить. Але тут помилилася. Ніна блискуче здала іспити та отримала можливість навчатися на бюджетній основі. Тоді з матір’ю почалися серйозні конфлікти, особливо після того, як Ніна, зустрівшись з сусідом, поговорила з ним, вибачилася та сказала, що обіцянка матері нічого не означає. Той лише почухав лисину, що вже мала місце бути та сказав, що шкодує. Йому б не завадила вдома молода домогосподарка.

Тоді вже конфлікти з матінкою стали настільки серйозними, що дівчина не знала, куди подітися. Мати пиляла її та вимагала йти на уклін до сусіда. Зробити все можливе для того, щоб той «прийняв» наречену назад. Ніна серйозно задумалася над тим, щоб піти з дому. От тільки куди? Хіба що до студентського гуртожитку?

Але  доля простягнула руку допомоги норовливій художниці. Сталося так, що якась далека родичка збиралася поїхати до США на заробітки. Потрібно, щоб хтось придився за квартирою та сплачував комунальні послуги. Ніна, отримавши подібну пропозицію із задоволенням прийняла її. Матінка наостанок пригрозила, що якщо дівчина піде, то розчарує її вкрай.

Ніна пішла, бо не бачила сенсу лишатися. Їй хотілося свободи, малювати та будувати життя власноруч. Ситуація виявилася складнішою через те, що дівчині було лише сімнадцять на той момент, як вона кинула виклик дорослому світу. Пощастило у тому, що матір через впертість та бажання покарати доню, не стала викликати поліцію, що ті повернули непокірну.

Дуже швидко, Ніна зрозуміла, що доросле життя важке. Грошей катастрофічно не вистачало ні на що. Тато допомагав, надсилаючи якісь кошти, але їй виявилося недостатньо, щоб мати під рукою, хоча б необхідне.

Але дівчина не здавалася. Хоча дуже не хотілося, але перейшла на заочну форму навчання та влаштувалася працювати у цілодобовий супермаркет, де непогано платили. Навчалася, працювала, у вільний час малювала. У двокімнатній квартирі знайшлося місце, щоб облаштувати невелику студію для розміщення полотен та фарб. Це все давало не тільки можливість навчатися, але і ще додатково заробляти. Розміщуючи роботи в Інтернеті, дівчина регулярно отримувала замовлення, які із задоволенням виконувала. Інколи, правда, доводилося малювати те, що не подобалося, але необхідність у зайвих коштах дозволяла змиритися з таким станом речей.

Здається життя, налагодилося. Дівчина продовжувала навчатися на улюбленій спеціальності. Працювала та навіть почала знову спілкуватися з мамою. Але чогось у житті романтичної та творчої натури не вистачало. Другої половинки, хлопця, якого б дівчина могла б полюбити та міцно тримати за руку.