Розділ 11

- Христино Олегівно, я не стану з вами працювати більше, - категорично заявила Вероніка, опинившись у її кабінеті вранці наступного дня.

Сомова ліниво відкинулася в кріслі, крутячи в руках дорогу ручку-перо. Вона сама викликала помічницю в перші хвилини робочого дня, намагаючись не дати тій час накрутити себе ще більше.

Прокрутивши минулого вечора в пам'яті кожну секунду дня, що минув, включно зі щасливими митями святкування перемоги з сином і Тимофієм, що неодноразово здивували її, Кріс дійшла висновку, що Вероніка все ж таки чула надто багато. Це упущення потрібно було виправити якомога швидше, поки дівчина через наївність і недосвідченість не зіпсувала щось.

- Як скажеш, - байдуже знизала плечима Сомова, покрутившись в офісному кріслі.

Піднялася з місця і попрямувала до шафи з документами. Спокійно витягла звідти теку-скріпленку, повернулася до столу. Здивовано глянула на листок, списаний акуратним почерком помічниці. Посміхнулася, очікувано побачивши заяву про звільнення.

- Я не питатиму, за що ви так із Тимофієм Едуардовичем, - заявила Вероніка. - Але з дитиною за що так? Ви - не жінка, ви...

Задихаючись від почуттів, що переповнювали її, дівчина ніяк не могла підібрати відповідне слово.

- Я - мати, - стиснувши губи, вимовила Христина. - І роблю те, що в інтересах мого сина. І це не стосується сторонніх.

Жінка з викликом глянула на підлеглу. Бачила, що та небайдужа до Тимофія. Але чи ризикне назвати себе не сторонньою, заявити на нього права? І чи є в неї взагалі якісь права? Чомусь це стало здаватися значущим.

- Ти ж можеш зробити те, що в інтересах твоєї сестри, - холоднокровно продовжила начальниця, знову сідаючи у своє крісло.

Тепер їх знову розділяв стіл. А крім нього величезна соціальна прірва, віковий каньйон та емоційна чорна діра незрілості.

Коліна Вероніки підкосилися, і вона важко опустилася на стілець зі свого боку столу. Скільки разів вона сідала сюди, з жадібністю ковтаючи кожне слово шефині, записуючи доручення в блокнот, що швидко став ненависним.

- Так, такому чудовиську, як я, ніщо людське не чуже, - хмикнула Христина. - Я знаю про твою сестру. Бо взяла шефство над онкоцентром. А прізвище у вас не надто поширене. Тож так, я знаю, навіщо ти влаштувалася до мене на роботу. І я рада, що маю можливість допомогти тобі уникнути тих уроків, які піднесла мені доля, але при цьому загартувати характер. Без цього тебе зламає будь-який зустрічний.

- Це не вам вирішувати, - спалахнула Вероніка.

- Абсолютно вірно, - кивнула Сомова, погоджуючись. - Я й не вирішую. Пропоную.

Жінка посунула до підлеглої через стіл контракт.

- Ознайомся. Це контракт зі мною на рік. Будемо вважати, що випробувальний термін ти пройшла достроково.

- Намагаєтеся заткнути мені рота? - тямущо усміхнулася Вероніка.

- Не намагаюся. Уже зробила це. Купити можна будь-кого. Питання тільки в ціні. У тебе тиждень на відпочинок. А потім ти повернешся з підписаним контрактом. Бо він дасть тобі змогу заробити безпрецедентно багато на подібній посаді. І цього вистачить на операцію сестри, хіміотерапія, подальшу реабілітацію та безбідне існування весь цей час. Погодься, пропозиція щедра...

- Звідки ви знаєте, що цього вистачить? - підозріло примружилася співрозмовниця.

- Гарне запитання. Так, я порахувала це не за вчорашній вечір. З моменту, коли я почула твоє прізвище в онкоцентрі й переконалася, що дівчинка - твоя сестра, я попросила лікаря надати повну фінансову картину. І дала завдання юристу підготувати контракт на індивідуальних умовах.

- Хочете сказати, що контракт не тому, що...? - запитання повисло в повітрі недомовленим.

- Саме так. Він був підготовлений раніше вчорашнього дня. Зараз просто вдало збіглося. Але ти можеш продовжувати вважати мене чудовиськом.

- Але... - пробурмотіла дівчина. - Навіщо вам усе це?

- Ти на мене схожа, - чесно відповіла Христина. - Багато років тому.

- Я не така! - запротестувала. - Я не намагаюся купити інших!

- Ти просто не пройшла ще мій шлях. І я намагаюся зробити так, щоб ніколи не проходила. Вважай, що для мене це експеримент. Хочу переконатися, що без мого минулого можна стати такою ж сильною і заможною, такою, що відбулася, якою я стала завдяки моєму минулому...