Розділ 8

- Ми можемо їхати швидше? - роздратовано уточнила Сомова, сидячи на задньому сидінні свого автомобіля і спостерігаючи за тим, як старанно водій обходить світлофор за світлофором.

Розуміла, що даремно нарікає на нього - він робив усе, що в його силах, проте не могла стриматися.

- Вибачте, Христино Олегівно, але швидше тільки на той світ, - невдоволено буркнув водій, ввівши начальницю в ступор.

Нісенітниця якась відбувається з нею останнім часом. Сьогодні вранці тільки Вероніка увійшла до кабінету без стуку (що саме по собі ніколи не було допустимою поведінкою в її офісі), принісши чашку гарячого чаю, тонко натякаючи, що їй треба відігрітися. Теж мені психолог! На тлі думок про дивну поведінку Тимофія та Гната Христина ледве втрималася від того, щоб жбурнути чашку в стіну.

Помічниця з турботливою посмішкою і співчуттям в очах відчалювала, попередньо відпросившись із якоїсь архіважливої причини, яку начальниця слухала глухо, бо ж немов застигла у своєму кріслі. Через це запізнилася на важливу зустріч. Яка з цієї ж причини тривала довше запланованого. І саме з цієї причини тепер вона спізнювалася на важливі змагання свого сина. Сьогодні вирішальна гра сезону, до якої Гнат готувався вкрай серйозно, нехай навіть займався лише кілька тижнів.

З легкої руки Тіма хлопчик опинився в команді з футболу під керівництвом тямущого тренера. І так зарекомендував себе, що його допустили до значущої для їхньої юної команди гри. Як вона могла пропустити цю подію?

Христина застогнала в безсилій злості, відкидаючись на спинку шкіряного сидіння. Син там зовсім один і напевно визирає її на глядацькій трибуні.

У розпачі глянула у вікно автомобіля. Зняти туфлі й пробігтися? Ще кілька вулиць. Машина на другій смузі руху. Затор здається безпросвітним.

Ні, навряд чи Ігнат оцінить її старання, побачивши маму розпатланою і захеканою на порозі спортзалу, в подертих від бігу босоніж колготках. Гарне ж буде враження від неї у всіх інших. Але ж їхні враження неодмінно позначаться і на взаєминах із самим Гнатом. Що ж робити? І де вона так продемонструвала свою слабкість, що підлеглі, Тимофій і Гнат стали дозволяти собі подібні вільності у спілкуванні з нею?

Барабанячи пальцями по коліну, Христина нервово поглядала у вікно. Змусивши себе зробити глибокий вдих і заспокоїтися, уточнила у водія:

- Скільки ще ми можемо простояти в заторі?

- Хвилин сорок, - флегматично знизав плечима сивий чоловік.

Кріс знала його багато років, машину свою могла довірити тільки йому. Але за кермом він здавався черепахою.

- Пірнайте у вікно праворуч, - різко скомандувала жінка, помічаючи, що в заторі утворилася лисина збоку.

На щастя, шофер зреагував вчасно, і під нецензурні вирази інших водіїв зайняв нішу, що звільнилася ближче до бордюру. Христина рвучко вибралася з машини, вдихнувши повітря на повні груди. Озирнулася в пошуках можливого рішення.

- Христино Олегівно? - здивовано гукнув водій.

- Намагайтеся дістатися додому, - махнула рукою Сомова, зачиняючи дверцята автомобіля зі свого боку.

Наштовхнувшись поглядом на молодого хлопця з велосипедом, зробила кілька рішучих кроків, опиняючись у нього на шляху. Хлопець ошелешено загальмував перед елегантно одягненою і явно божевільною дамочкою, яка кинулася йому під колеса.

- Ви що?.. - договорити не встиг.

- Триста доларів за байк і ти вільний, - заявила Христина.

Молодий чоловік із сумнівом глянув на неї.

- Гаразд, чотириста, - хмикнула Сомова, змушуючи брови хлопчини здивовано зметнутися вгору.

Цей велосипед він купив на блошиному ринку за п'ять сотень у національній валюті. Завжди мріяв про власний двоколісний транспорт, але сім'я таку розкіш дозволити не могла. Тільки-но починали відкладати, хтось неодмінно хворів одразу ж, і на лікування йшло вдвічі більше, ніж устигли відкласти. Трошки підшаманив довгоочікувану покупку, і став по-справжньому щасливим володарем двоколісного коня. А тут чотириста доларів! Та він за них нормальний велосипед купить і ще батькам допоможе. Поки ж він, вражений несподіваною пропозицією, обмірковував почуте, дивна панянка в діловому костюмі вирішила, що відбувається торг, і видала:

- П'ятсот і це останнє слово за такий мотлох.

Він мовчки буквально сповз із велосипеда, побоюючись притримувати його рукою. Раптом це шахрайка якась.

Христина радісно кивнула, без роздумів витягнула з ридикюля озвучену суму та усучила розгубленому хлопцеві. Поки той збентежено розглядав гроші у своїх руках, яких ніколи йому ще не доводилося тримати й бачити особисто, Христина остаточно добила його. Квапливо скинувши туфлі, встромила їх підборами за пояс спідниці, вилізла на не надто зручне сидіння і рвонула з місця, не обертаючись.

Розплившись у зловтішній усмішці, констатувала для себе, що світ так само простий і зрозумілий, і купити можна все і всіх. В іншому разі, її впевненість би похитнулася. А бувши невпевненою в собі, успішно вести бізнес неможливо. Нехай навіть він не такий великий, як здається заздрісникам і недоброзичливцям.