Розділ 6

До неділі син ще кілька разів просив Христину зателефонувати його батькові. Щоразу отримував рішучу відмову. Сердився, ображався. Але не заперечував і мужньо чекав призначеного дня зустрічі.

Однак ближче до обіду сьомого дня тижня зажурився. Сів на сходинках, дивлячись майже невідривно на вхідні двері.

Сомова й сама занепокоїлася. Де ж Тимофій? Глядачі вже зайняли свої місця і чекають на виставу. Антракт занадто затягнувся.

На дзвінки, зроблені крадькома від сина, чоловік не відповідав, змушуючи її дедалі більше тривожитися.

Зрештою він зволив надіслати у відповідь коротке повідомлення про хворобу з лаконічними вибаченнями. Так уже, стислість явно його сестра.

Обережно повідомила про хворобу "батька" синові. Хлопчик очікувано зажадав негайно відвідати тата.

Христина знесилено прикрила очі, вмощуючись поруч із сином на ґанку. Усе більше підмивало повідати дитині правду. Так, образиться. Але, мабуть, не так сильно, як коли вже прив'яжеться остаточно до зовсім чужої людини. Однак щось зупиняло її. І щоразу вона давала собі й синочкові "ще трохи часу". до відкриття правди.

- Мамо! Ну як же так! Ми маємо відвідати тата! Він там зовсім один, хворіє...

Гнат схопився з місця і тепер, стоячи навпроти неї, дивився широко розкритими благальними очима.

- Чому один? - запитала Кріс навіщось.

- Ну, - протягнув Ігнат, сором'язливо ховаючи очі. - Каблучки в нього немає, ви не разом...

Сомова ошелешено дивилася впритул на не по роках тямущого сина. Сама вона навіть не подумала про каблучку. І головне, про гіпотетично можливу дружину, яка могла б чинити опір спектаклю і все зіпсувати.

Здаючись на милість своєму маленькому й абсолютно безцінному диктатору, слухняно набрала номер Вероніки. Повідомила, що їй терміново потрібна адреса Тимофія, і поклала слухавку.

Гнат примостився поряд, нетерпляче заглядаючи в її телефон в очікуванні заповітного повідомлення.

Вероніка насупилася, дивлячись на коханого. Навіщо їй адреса Тимофія? Та ще й у неділю? Зовсім з глузду з'їхала, трудоголічка чортова! Під ложечкою неприємно засмоктало від похмурого передчуття. Може, даремно вона порекомендувала хорошу людину цьому стерві? Тепер буде зі світу його зживати, як і саму Вероніку. Ось уже точно - бійтеся своїх бажань! Хотіла стати помічницею залізної бізнеследі? Отримуй! Неохоче, але все ж відправила добре знайому адресу, подумки вибачаючись перед чоловіком.

Коли та навіщо приїде Христина, залишалося питанням відкритим. Чомусь відчуваючи себе злодюжкою, Вероніка буквально прилипла до вікна, чекаючи на шефиню з хвилини на хвилину.

Сомова виправдала найгірші очікування, з'явившись буквально через п'ятнадцять хвилин. Її машина плавно вповзла на подвір'я, нишпорячи в пошуках вільного місця для паркування.

Вероніка анітрохи не здивувалася, побачивши, що за кермом була сама Христина. Логічно, що така людина воліє керувати своїм життям у всіх аспектах особисто.

Дівчина гірко усміхнулася, зазначивши, що вона на курси водіння піти так і не наважилася. Побоялася сідати за кермо. Великої дороги злякалася.

Може, і правильно все? Хто не боїться, той і виходить на велику дорогу?

Однак похмурий настрій вмить розвіяли брови, що злетіли від подиву, коли Христина дбайливо і з неприхованою любов'ю допомогла вибратися з машини хлопчику років п'яти. Той дивився з німим обожнюванням, даючи свою долоньку. У неї є дитина?

Вероніці здавалося, що жоден чоловік, і тим паче малюк, не змогли б ужитися поруч із Христиною - настільки холодно вона відчувалася. А чоловікам потрібне тепло. Дітям - тим більше.

Відсмикнувши себе від уявного обговорення й осуду начальниці, гублячись у здогадах про причину її візиту, квапливо відійшла від вікна.

- Я піду вже, Тимофію, - мляво промовила дівчина.

Чоловік втомлено кивнув, кутаючись у ковдру. Лихоманило дедалі більше. Хотілося тільки спокою і глибокого лікувального сну.

Вероніка ніяк не могла зрозуміти, чому раптом вона тікає, варто заявитися узурпаторці. Але щось посилено гнало з квартири коханого чоловіка. Була впевнена, що зіткнутися тут вони не повинні. Можливо, усвідомлення можливого розкриття її упередженості під час пошуку співробітника для Сомової?

Кинувшись на сходи поверхом вище, Вероніка завмерла переляканою мишкою, причаїлася.

Незабаром почувся характерний стукіт підборів. Ходу Сомової дівчина швидко навчилася відрізняти від інших. Шефиня завжди йшла бадьоро і впевнено. У повітрі повис легким шлейфом аромат її парфумів - легкий, і водночас різкуватий.

- Мамо, а Тім сильно захворів? - схвильовано запитав хлопчик, підкидаючи голову в очікуванні відповіді.

- Чому Тім? - здивувалася Христина, змінюючи тему розмови.

Гнат знизав плечима.

- Він сам сказав так його називати. Що так ми швидше подружимося.

Куди вже швидше, подумки фиркнула Христина, залишаючись зовні спокійною.

Двері відчинилися і на порозі з'явився розпатланий і шокований їхнім візитом Тимофій, закутаний у ковдру з ніг до голови.