Частина 43

- Ти цього не зробиш, - невдоволено вимовив Холл.

Логан, який радісно посміхнувся, тільки похитав головою. Справа відбувалася в школі, до того ж минуло вже більше тижня з моменту примирення батьків Алекса. Так, старше покоління помирилося, а ось молодше продовжувало сперечатися.

Ну, або просто не припиняло. Хоча в лайці Холла і Логана намітилися хоч якісь зрушення. Алекс вже не виглядав немов англійський дворецький, який застав гостей за витиранням брудних рук об нові фіранки. Логан же перестав поглядати на друга, як вкрай недовірлива людина на гранату, і тепер спокійно розмовляв із товаришем.

Майже спокійно.

- Ми з Вікою просто йдемо в кіно, - укотре промовив хлопець.

- Можеш сходити один, - прихильно вимовив Холл.

Логан хотів уже було гаркнути, але вчасно схаменувся. Щоб зовсім уже не виглядати жалюгідно, хлопець цокнув язиком.

- Взагалі-то саме Віка хоче фільм подивитися, - повідомив він однокласника.

Холл, який анітрохи не зніяковів, відповів:

- Гаразд, ми з Емілі зводимо її в кіно.

Здається, цей варіант Логана не влаштував. Принаймні, виглядав хлопець як миша, у якої щойно просто з-під носа вкрали неабиякий шматок сиру.

- Знущаєшся? - поцікавився Логан у друга.

- Остерігаюся, - відгукнувся Алекс.

Ображено підібгавши губи, хлопець прорік:

- Алекс, от я тебе не відмовляв, коли тобі в голову ідея з Емілі прийшла. Навпаки, допомагав!

Примружившись, Холл вкрадливо запитав у друга:

- Це як ти мені допомагав?

Я теж уважно слухала відповідь однокласника. Так-так, ось особисто мені вкрай цікаво це зараз дізнатися.

- Поради давав, - не розгубився Логан.

Мимоволі усміхнувшись, Алекс притулився плечем до стіни шкільного коридору, у якому ми й перебували. Повз раз у раз пробігали школярі, було доволі гамірно. Навіть Евелін неподалік виднілася, але ось до нас дівчина поки що не підходила.

- Це коли ти сказав: "Можеш хоч на плече її звалити, розкрутити і Евелін з ніг збити. Якщо пощастить, то обох угробиш. У крайньому разі тільки Хілл струсом мозку відбудеться"?

Ця сволота справді так говорила?

З'явилося непереборне бажання дати хоча б стусана нахабному хлопцеві. А стримуватися причин не було, тому, старанно замахнувшись, зробила те, що хотіла.

- За що? - скинувся Логан.

Серйозно? Ти ще питаєш?

Мабуть, увесь мій вигляд так і висловлював обурення, бо хлопець розвернувся і поспішив піти геть, щоб не отримати чергового стусана.

Тим часом Алекс перестав посміхатися і вже більш серйозним тоном вимовив:

- Пам'ятаєш, я говорив про місто, де університет розташований?

Так, на пам'ять я поки не скаржилася, тому чудово пам'ятала, що приблизно кілька днів тому Холл розповідав, куди збирається вступити після закінчення школи.

- Там поруч медичний коледж є, - продовжив Алекс.

І на що ця нахабна пика натякає?

- Ця нахабна пика натякає на те, що ти могла б туди вступити, - відгукнувся Холл. - Якщо ти не проти, звісно.

Хм, час переставати розмірковувати вголос.

- Знаєш, - задумливо промовила я. - Мене якось не особливо хвилює, де вчитися. Ось уже після цього місце роботи - вибір важливий.

Усе ще зосереджений Холл не витримав і прямо поцікавився:

- То ти згодна?

Наче пропозицію робить, чорт забирай!

Звісно, варто було обговорити питання з мамою, подумати побільше на тему того коледжу, але... куди вже мені без цього папуги замороженого?

- Ага, - безтурботно відгукнулася я.

До того ж, матусі зараз не до мене. Її останнім часом я в принципі бачила мало, бо Люк у наше життя вливався з неймовірною завзятістю. Обідав у нас вдома, вечеряв теж. Що вже казати, відразу після цього він матір кудись тягнув, а поверталися вони вже під ранок.

А Холл тим часом посміхався. Не звертаючи уваги на людей, які проходили повз, хлопець радів.

- Тоді в мене для тебе є дві новини, - промовив він. - Тобі з якої почати: з хорошої чи з поганої?

- Давай з хорошої, - подумавши, відгукнулася я, сподіваючись, що вона полягає не в тому, що погана всього одна, та ще й незначна.

Однак приємна новина справді виявилася такою.

- Ми житимемо разом, - вимовив Холл.

Від несподіванки я вчепилася рукою в плече однокласника. Хотілося попросити його повторити цю фразу, щоб уже точно переконатися в реальності того, що відбувається.

- А погана? - уточнила я в Алекса.

- Я буду жити з вами! - пролунав з-за моєї спини радісний голос Джеймса.

- А ось і погана, - зітхнув Холл.

Обернувшись, побачила усміхненого Левіса, який щиро насолоджувався моментом... От же скотина злорадна!

Щоб його тільки хлопці любили!

- Ти так любиш розчаровувати людей? - невдоволено поцікавилася в однокласника.

Той засміявся, а потім не без задоволення відповів:

- Обожнюю.

Тоді ти й сам розчаровуватися маєш любити. У такому разі я тебе обрадую, хлопче...

- Ти тільки мене від радості не придуши, гаразд? - попросила Джеймса. - Коли Евелін зрозуміє, що з Алексом їй нічого не світить, вона на тебе може переключитися.

Посмішка повільно зникла з обличчя Левіса. Здається, у думках він уже прокручував можливості позбутися такої незавидної долі.

- Не дякуй, - кинула Джеймсу, і тільки потім вирушила на біологію.

- Зіпсувала хлопчикові настрій, - хмикнув Холл.

Не стримавшись і голосно фиркнув, я відгукнулася:

- Не більше, ніж ти Логану.

Хлопець, що знизав плечима, відповів:

- Адже ти розумієш, що ця ризикова людина Віку в кіно все одно поведе? А нам із тобою доведеться стежити за всім цим.

Знову доведеться в шпигунів грати?

- Та хто ж проти, - відгукнулася я. - Минулого разу було весело. Тим паче, сама Віка за нами кілька разів уже стежила.

Та наразі мною рухав не тільки інтерес, а й банальне бажання помститися.

Тим часом Евелін, здається, набридло стояти спокійно і, що найголовніше, безшумно, тому що дівчина припинила розмовляти з Ейвері і попрямувала до нас.