Частина 31

Міллер під моїм скептичним поглядом дбайливо розкладала речі по поличках у шафі. Сама ж я розташувалася на ліжку і терпляче чекала, коли ж за нами зайде Джош.

Але що довше був відсутній Мур, то більше моїй скромній персоні хотілося їсти, і це дещо пригнічувало.

Після чергового мого сумного зітхання Елла не витримала.

- Емілі, май совість, - прошипіла дівчина. - Ми всього десять хвилин чекаємо.

Однак слова блондинки мали ефект, протилежний тому, на який вона, мабуть, розраховувала.

- Цілих десять хвилин, - буркотливо відповіла я дівчині.

Зізнаюся, хотілося якнайшвидше вибратися з номера і зустрітися з Холлом, нехай навіть і мигцем. Все-таки дуже цікаво було зрозуміти, навіщо хлопець допоміг нам із Еллою кілька хвилин тому. Причому в казки про гарне виховання я б не повірила, та й Логан з Джеймсом не могли розповісти Алексові про справжній стан речей так швидко.

Хоча я сумнівалася в тому, що Логан із приятелем у принципі стануть відвертими з Холлом і видавати йому отриману від мене інформацію.

Після недавнього спілкування з Левісом я все ж дійшла висновку, що хоч він і тріпло, але тріпло доброзичливий і миролюбно налаштований, який напевно в наші з Алексом розбіжності найближчим часом втручатися не стане.

Отже, виходило, що Холл сам дійшов висновку, що був не правий. Хоча цей варіант здавався надто вже малоймовірним, але мріяти мені про саме таку причину поведінки хлопця ніхто завадити не міг.

Гучний стукіт у двері змусив мене відволіктися від споглядання Елли, що копошиться, і царствено показати їй же на двері пальцем.

- Нахабством ти від Холла точно встигла заразитися, - пробурмотіла дівчина, але підійшла до дверей і акуратно їх відчинила.

Я вже навіть придумала, як присоромити Джоша і вселити йому, що змушувати двох дам чекати - вкрай непристойно, але задоволена моська Джеймса, який протиснувся в наш особистий простір, дала зрозуміти, що Мур все ще не з'явився.

- Мені здається, у тлумачному словнику навпроти слова "невгамовність" обов'язково має бути твоя фотографія, - спробувала натякнути Джеймсу, що його тут зовсім не чекали.

Левіс демонстративно поморщився, але його гарний настрій нікуди не подівся.

- Кларк, не плюй у мою невинну душу, - попросив однокласник.

Рівень пафосу в його словах просто зашкалював.

- Я взагалі наполовину перевертень, - гордо заявив Джеймс.

Я спробувала пригадати, що може перебувати посередині між людиною і перевертнем, якого можна було чисто теоретично вважати вовком. У підсумку вийшло, що Левіс сам себе назвав собакою.

Яка самокритичність.

- Плішивий пес? - зі щирим розчуленням запитала я.

- Твій гумор мене вбиває, - закотив очі Левіс. - Я мав на увазі, що я звір у ліжку.

Міллер тихенько хіхікнула, я теж не стримала сміху.

- Пісяєш і просишся на ручки? - поцікавилася в однокласника.

Ображено підібравши губи, хлопець пробурчав:

- От і допомагай тобі після цього.

- А коли ти мені допомагав? - не зрозуміла я.

І тут же згадала, що Джеймс не просто так прийшов, а з якоїсь причини, причому, можливо, важливої.

- Так навіщо ти прийшов? - невинно уточнила в однокласника.

Коротко реготнув, хлопець відповів:

- Хотів тобі сказати, що Холл аж надто багато в твій бік дивиться. Зараз ось, до речі, сидить на ліжку і читає відповіді на форумі.

Не без інтересу подивившись на Левіса, поцікавилася:

- І що за форум? "Обитель північних ведмедів" або "Як змусити людей повірити, що ти подібний до крижини"? Особисто мені більше друга назва подобається, звучить непогано.

Цього разу Джеймс сміявся довго і зі смаком.

- Не вгадала, - вимовив він, нарешті заспокоївшись. - "Як перевиховати дівчину".

Я з жахом подивилася на Левіса.

Не Еві ж Алекс перевиховувати збирався!?

- І що б це могло означати? - подала голос Елла.

- Або він прочитав усі книжки і тепер йому вже нічим зайнятися, або він має намір вилікувати нашу Емілі від тяги до старих чоловіків, - голос Джеймса так і сочився єхидством.

От же шкідлива тварина.

А взагалі я образилася. Мого батька старим назвали.

- Гад ти, - повідала Левісу.

Напевно, варто було йому подякувати за те, що він розповів, але це було поки що занадто важко. Не такі хороші в нас усе ще з однокласником стосунки, щоб нормально спілкуватися.

Але Джеймс усе зрозумів і так.

- Та ні за що, - усміхнувся він, прямуючи до дверей.

Три рази постукавши по дереву, хлопець отримав у відповідь такий самий стукіт.

Я не без подиву подивилася на однокласника.

- Логан дивиться, щоб Холл не наближався, - гордо відповів недороблений шпигун і вийшов назовні.

Мда, а в когось дитинство грає в дупі, як дитина - у пісочниці: довго, знатно, але всіх це влаштовує.

Коли хлопці відійшли від наших дверей коридором, у приміщенні стало тихо. Міллер незворушно продовжила розбирати речі, до того ж із кожною вийнятою з сумки футболкою в мені дедалі більше розпалювалося бажання запитати, навіщо вона взагалі стільки одягу з собою набрала.

Але ось у двері знову постукали, цього разу вже значно тихіше. Усміхнувшись, блондинка поспішила впустити Джоша, а я з нетерпінням підскочила з ліжка. Усе-таки переоцінила я свою можливість довгий час проводити без їжі, тож слід було хоч чогось із собою в дорогу взяти, а не дивитися тепер на Мура поглядом підбитого з рогатки горобця.

Хлопець, не звертаючи на мене уваги, притиснув до себе Міллер і почав її... фу, ну ви б ще сексом при мені зайнялися!

- А я вам не заважаю? - уточнила в Джоша, спостерігаючи за тим, як його кінцівки впевнено заповзають під блузку Елли.

Мене знову проігнорували і продовжили займатися цим, безумовно, захопливим заняттям.

Ні, я все розумію, але тут уже елементарна заздрість голос подала. Усе-таки з Холлом ми давно не цілувалися, а тут така сцена просто перед незамутненим дитячим поглядом розгортається.