Частина 29

Я ще раз поправила чорну сукню, запозичену в матері через брак кращого. Останнім часом зайвих грошей практично не було, а витрачати останні центи на нове вбрання - дурість несусвітня.

- Сволота, скотина, погань... - пролунали лайки з кімнати матері.

Якщо Дана починала лаятися, це могло означати тільки одне - повертаючись з роботи, вона знову зустріла батька і тепер не могла заспокоїтися після розмови з ним. Хоча саме "розмови" у них останнім часом і не було. Зазвичай мати кричала на батька, а той боявся й слово вставити, бо розумів, що в такому разі наступного разу поруч із ним навіть зупинятися рудоволоса не зупинятиметься.

Одягнувши мамині ж туфлі, обережно постукала у двері її кімнати. Незадоволене бурмотіння тут же стихло, і незабаром мене впустили всередину.

- Ти можеш наступного разу не лаятися так голосно? - попросила матір, яка вже встигла прилягти на ліжко й накритися пледом.

- Я думала, ти вже пішла на свої танці, - відмахнулася Дана, попутно намагаючись непомітно заштовхнути ногою банку пива під ліжко.

Не без скептицизму подивившись на старання матері, промовила:

- Залиш уже так, а то проллється ще, доведеться підлогу мити.

Стримано посміхнувшись, Дана припинила спроби позбутися "доказу" і впритул подивилася на мене.

- Так чому ти більше не спілкуєшся з Алексом? - поцікавилася вона.

Я не без засмучення зітхнула. Ось чому вона така уважна останнім часом? Ні, я, звісно, розуміла, що мати помітить мої більш ранні повернення, як і те, що зранку я одна добираюся до школи, але все ж сподівалася, що вголос вона говорити про це не стане.

- Ми трохи посварилися, - повідала матусі.

Зауважте: я не стала підставляти Холла і говорити, що в нашій сварці був винен саме він, а це величезний плюс на мою користь!

Однак Дана мені не повірила і похитала головою.

- Через Люка все, таки? - поцікавилася вона.

Я мимоволі закашлялася. Ні, опосередковано батько був, звісно, винен, але от здогадливість матері дещо бентежила. Або вона справді була в курсі подій, або...

- Мамо, чому ти останнім часом хочеш його звинуватити в усіх наших неприємностях? - поцікавилася в  матері.

Мати підібрала ноги й сильніше закуталася в плед. Навіть я мимоволі зморщилася, дивлячись на неї, і пораділа, що хоча б у залі, відведеному для проведення Осіннього балу, буде спекотно.

- Знаєш, я ж не на нього злюся, - вимовила раптом Дана, - а на себе, причому за те, що досі його не забула і все ще на щось сподіваюся.

Сумно посміхнувшись, мати опустила голову і замовкла.

- То, можливо, у нього та сама проблема? - ризикнула припустити я. - Можливо, Люк теж усе пам'ятає?

Дана відкинула яскраво-руде волосся назад і подивилась на мене недовірливим поглядом. Я ж тільки посміхнулася і мовчки підняла з підлоги банку, в якій ще залишалося пиво.

- Гей! - незадоволено скрикнула Дана, помітивши, як я конфісковую алкоголь ще й із верхньої шухляди комода.

- Захочеш напитися - підеш до клубу, - усміхнулася матері, вже заздалегідь знаючи, що ні в який клуб вона не піде.

Мати присягнулася не з'являтися в таких закладах відтоді, як зустріла в одному з них батька, тож за неї можна було не хвилюватися.

Відійшовши подалі від будинку, я із задоволенням викинула всі відібрані в матері спиртні напої в один зі сміттєвих баків.

Стежимо за моральним виглядом батьків, чорт забирай!

Знову повернувшись до будинку, я натрапила на Мейсона, який переминався з ноги на ногу. Хлопець нетерпляче поглядав на мої вікна і ганяв по асфальту порожню пивну банку. Так, здається, мамуля вже встигла і на вулиці сьогодні випити.

Підкравшись до хлопця ззаду, із силою опустила руки йому на плечі. Крід, який не очікував такої підстави, підскочив на місці, голосно закричав, різко розвернувся, заносячи руку для удару... і вперся поглядом у мою донезмоги задоволену мордочку.

- Зараза, - видавив хлопець, коли зрозумів, що його розіграли.

- Ще й яка, - підтвердила я, - але оскільки це ти мене запросив, а не я тебе, то ми зараз разом підемо на цей клятий бал і знатно повеселимося.

Нервово розсміявшись, рудий видавив:

- Я вже в цьому якось не дуже впевнений.

А ніхто не пропонував мене з собою кликати! Я могла б і вдома залишитися замість того, щоб дивитися на те, як Холл мило спілкуватиметься з Евелін.

Цікаво, а Алекс зволить білу сорочку вдягнути чи зовсім уже в похоронному вигляді з'явиться?

Незабаром ми вже підійшли до школи, яка в темряві мала зловісний вигляд. Ех, я і вранці-то в цю будівлю частенько входити боялася, а тепер... якось зовсім не хотілося ні на якому Осінньому балу з'являтися.

Обережненько розвернувшись на сто вісімдесят градусів, я поквапилася назад, але мене вчасно спіймали за шкірку.

- І куди це ми звалити намагаємося? - ласкаво запитав Мейсон.

Я зовсім уже безнадійно вказала пальцем кудись у темряву, сподіваючись на поблажливість рудого.

- Неа, - похитав головою Крід, - я без пари в залі не з'явлюся, мені соромно буде.

Ніякого співчуття до ближнього свого!

Під уважним поглядом Мейсона я розвернулася і під руку з ним попрямувала до навчального закладу.

Як же я люблю ці шкільні коридори, які в даний момент виглядають настільки мило в напівтемряві!

А шкільні шафки я взагалі обожнюю, адже кілька років тому саме в них мені часом Левіс любив усіляку гидоту на кшталт тухлих фруктів підкидати! Боже, як приємно згадати минулі дні!

О, а цей клас узагалі мій улюблений, мене ж там учителька літератури так обожнювала питати щодня! Так приємно вийти до дошки й почати говорити про твір, який ти навіть не читала! Розвивається фантазія!

Загалом, я намагалася і сама заразитися оптимізмом, і поширити його навколо.

- О, а пам'ятаєш, як біля цього стенду ми з Холлом зустрілися на п'ятий день нашого знайомства? - поцікавилася в рудого, через силу вимовляючи прізвище однокласника.