Частина 18

Невдовзі ми з Алексом зупинилися біля невеличкого фонтану в центрі міста. Струмені води били в небо, а маленькі діти з радістю бризкали у своїх батьків або одне в одного. У мені ж з'явилося непереборне бажання теж набрати жменю водички й вилити рідину на Холла.

Але потім я згадала, що є дорослою і врівноваженою людиною, тож від такої привабливої ідеї довелося відмовитися.

- Саша... - я смикнула однокласника за рукав.

Холл повернувся до мене, чекаючи продовження фрази. А мені раптом моторошно незручно стало питати, що ж сталося в бібліотеці. Ні, в емоції Алекса я повірити вже могла, але ось те, що йому могла сподобатися я (яка дратувала бідолашного хлопця вже кілька років), здавалося нереальним.

- Адже це потрібно було для вистави, так? - невпевнено уточнила в однокласника, не дивлячись на нього.

- Звичайно, - швидко відгукнувся Холл. - Могли почути, побачити...

Я люто закивала, абсолютно не звертаючи уваги на той факт, що в бібліотеці однокласники з'являлися ще рідше, ніж я. Наразі хвилювали лише майбутні взаємини з Алексом, які цілком могли зіпсуватися після того, що сталося кілька хвилин тому.

- Може, в кіно сходимо? - несподівано запропонував Холл.

- На останній? - вирвалося в мене.

От чесно намагалася не червоніти й ніяк не видавати свого збентеження. Але піднята брова Алекса і знущальний смішок від нього ж зіграли свою роль.

- Я мала на увазі сеанс, вульгарна ти тварина, - буркнула у відповідь.

Річ у тім, що щоп'ятниці найближчий кінотеатр працював лише до десятої години вечора. Холл же, почувши мою відповідь, посміхнувся, але вголос нічого говорити не став.

А я в шоці дивилася на хлопця.

- Чого? - з підозрою поцікавився Алекс, коли ми переходили дорогу.

- Ти посміхаєшся, - довірливо сказала однокласнику. - А це досі трохи незвично.

Холл фиркнув, схопив мене за руку і потягнув у бік кінотеатру. Маленький хлопчик, життя якого було зламано зрадою батька, повільно повертався до життя. Як і в дитинстві, Алекс заново вчився веселитися, висловлювати почуття і бути відкритим щодо деяких людей. І було шалено приємно перебувати в їхньому числі.

Я вкотре пораділа, що ніхто з однокласників на шляху до кінотеатру нам не трапився. Бо в такому разі наступного дня мені довелося б пояснювати хлопцям, чому сяючий Холл тягнув мене кудись за руку...

Коли ми увійшли до приміщення і попрямували до каси, я почула знайомий голос і одразу ж обернулася. Праворуч від нас стояли Елла з Джошем і голосно сперечалися, на який фільм слід піти. І якщо Міллер бажала побачити комедію, то Мур наполягав на якомусь бойовику.

- Привіт, - усміхнулася однокласникам, підтягуючи до них Алекса.

- Емілі? - здивувалася Елла. - Рада бачити тебе і...

Міллер завмерла, коли перевела погляд на Холла. У зеленуватих очах дівчини з'явилося неприховане здивування. Навіть Джош замовк і слухняно буркнув: "Ну, комедія, так комедія".

І в цьому випадку я могла молодих людей зрозуміти, тому що задоволений Алекс - це явище просто ексклюзивне. Сама не до кінця звикла до цього усміхненого гада під боком, а друзі взагалі це видовище вперше побачили.

- Ми, мабуть, підемо, - зковтнула Міллер, починаючи задкувати.

Холл трохи похмурнішав, коли згадав, що перед ним однокласники, які вважають його мало не демоном.

- Залишіться! - я схопила Еллу за лікоть, не даючи блондинці втекти.

Джош, відповідно, теж довелося зупинитися. Мур несхвально подивився на мене, яка зіпсувала їм цей вечір, а потім і на Холла. Ось тільки в другому випадку в очах хлопця промайнув страх.

- Не обов'язково ж іти, - спокійно промовив Алекс.

Я сказала, що раніше однокласники були здивовані? Забудьте! Ось тепер вони справді були шоковані. З'явилося відчуття, що Міллер готова була мало не пальцем на Холла показати й прошепотіти: "Та від нього віє доброзичливістю!"

Коли хлопці пішли до каси, щоб купити квитки, Елла вчепилася в мене мертвою хваткою, як заєць у морквину.

- Він справді посміхався? - безперервно повторювала дівчина. - Або в нас масові галюцинації, або він і справді вміє бути веселим.

Я лише щосекунди кивала, оскільки потік слів, що ллється з блондинки, зупинити було неможливо. Але ось Алекс з Джошем, який обережно поглядав на нього, знову підійшли до нас, і Міллер тут же закономірно заткнулася.

- Сподіваюся, не бойовик? - уточнила вона в Мура.

- Ні, що ти, - посміхнувся хлопець. І коли на обличчі Елли з'явився розслаблений вираз, він єхидно додав: - Ми на жахи підемо.

Я нігтями вчепилася в руку Холла і ледь не завила від подібної перспективи, оскільки любила добрі й аж ніяк не страшні фільми... А ось Алекс, якого нахабно атакували, завив уже по-справжньому.

- Знущаєшся? - прошипів однокласник.

Перелякано притулившись до нього, заперечно замотала головою.

- Я таких фільмів боюся, - довірливо прошепотіла на вухо Холлу.

Алекс втомлено зітхнув, докірливо подивився на мене, продемонструвавши подряпану долоню, і повів до зали. Незабаром ми розсілися по місцях і приготувалися до перегляду.

- Почалося? - із заплющеними очима поцікавилася я у Елли.

Але замість дівчини відповів мені Холл.

- Ні, - прошепотів хлопець, гладячи мене по волоссю.

- Що ти робиш? - здивовано поцікавилася в Алекса, користуючись тим, що Міллер і Мур на деякий час відволіклися.

- Тут же наші однокласники, - усміхнувся Холл. - Ти взагалі про виставу не забуваєш?

Ну, якщо вся справа у виставі, то просто грішно було б не скористатися ситуацією. З почуттям повного задоволення я поклала голову Алексові на плече, солодко позіхнула і прикрила очі.

- Ти чого? - прийшла вже черга хлопця дивуватися.

Я лише приклала палець до губ, закликаючи однокласника до тиші. Може, треба було до своїх губ прикладати або ж узагалі не робити цієї компрометувальної дії... Загалом, Мур дивився на нас із жахом. А оскільки він сидів поруч із Холлом і бачив усе чудово, то... Джош навіть мимоволі закашлявся.