Частина 14

Перелякано косячись на Холла, відсунулася на протилежний край ліжка, оскільки однокласник виглядав аж ніяк не доброзичливо: очі виблискували внаслідок праведного гніву, волосся було розпатлане, терпіння перебувало на граничній позначці.

Чесно кажучи, бентежив мене найбільше саме останній факт: розлюченого хлопця було спостерігати так само страшно, як скажену горилу, що перебуває з тобою в одній кімнаті.

Ага, у тебе зв'язка бананів, а горила настільки голодна, що дивиться не на фрукти, а безпосередньо на тебе.

- Що ти там про Логана говорила? - побіжно поцікавився Холл.

- Що він дуже хороший друг, - запевнила я раніше заледенілу міну, яка зараз готова була вибухнути та згубити всіх гадів, які перебувають поблизу.

На жаль, я належала саме до числа вищезгаданих гадиків.

- Не зовсім, - крізь зуби видавив Алекс.

Усе ясно, хлопчик теж не бажав зірватися. Загрався в беземоційну особистість, тож тепер самому страшно стало, що ж буде, якщо прорве-таки.

Мда, але не так страшно, як мені.

- Холл, я кохаю тебе, - просто повідала однокласнику, бажаючи хоч якось втихомирити.

Ну, не говорити ж йому, що теплих почуттів і в помині немає, а то ж засмутиться... і мене засмутить. А що я буду з цією величезною злою тушею робити в разі нападу на мою скромну персону?

У програмі "максимум" намічався варіант оглушення за допомогою якісного вереску. У програмі "мінімум" була розправа над нещасною школяркою, яка була першою людиною, що зуміла довести Алекса Холла.

- Кларк, я тебе багато про що не прошу, - тихо промовив хлопець, так що мені навіть довелося прислухатися. - Але якщо ти ще раз образиш когось із моїх друзів, то на нормальне ставлення до себе можеш більше не розраховувати.

Обережно оглянувши однокласника, дійшла висновку, що той уже більш-менш заспокоївся.

- Ну, раз проєкт ми сьогодні робити не будемо, - із сумом повідала Алексові, - то я, мабуть, піду. Ти там уже й сам як-небудь упораєшся...

І, не розмінюючись на такі дрібниці, як сумка, моя скромна персона поквапилася до дверей.

На жаль, реакція у Холла, як з'ясувалося, була відмінна, оскільки й перехопив, і на ліжко закинув, і навіть зверху навис.

- Ти пропонуєш мені самому все зробити? - перепитав Алекс.

- Тоді тобі менше зі мною спілкуватися доведеться, - почала розписувати перед хлопцем переваги такого рішення. - Крім того, тобі ніхто заважати не буде, на нерви діятиме, відволікатиме.

Холл вишкірився, і я миттю заткнулася, усвідомлюючи, що якщо він ще раз скорчить таку гримасу, то заважати й відволікати точно ніхто не буде. Елементарно сміливості не вистачить. І інстинкт самозбереження завищить не тихіше за павича у весняний період.

- Судячи з твоїх слів, якщо ти сама робитимеш проєкт, то ми можемо отримати те, що хочемо, - промовив Алекс.

Я подивилася на цю ненормальну людину, від якої всі викладачі очікували відповіді не менше, ніж на вищу оцінку.

- Ти серйозно хочеш нижчий бал? - прямо поцікавилася в Холла.

- У сенсі? - сторопів той.

Мабуть, хлопець не очікував такого нахабства з мого боку. Сподівався, що жертва буде спокійно трястися осторонь.

Але ні. Жертва трястиметься голосно і з почуттям власної гідності.

- Ти згадай, де я, а де навчання, - підказала хлопцеві. - І це я не про один певний предмет, а про всі.

Холл засмучено зітхнув. Здається, остаточно усвідомив, що віддуватися йому доведеться за нас двох.

- Завжди знав, що ти нахабна, - довірливо повідав мені однокласник.

Якщо він думав, що зараз хтось буде сперечатися або заперечувати, то дуже помилявся.

- Так, - погодилася зі співрозмовником. - А ти холодний.

Алекс поморщився, як кіт, помилково опущений не в кошик, а в акваріум. З піраньями, ага... Хоча тоді це вже не помилка, а навмисне позбавлення домашньої тварини внаслідок її надзвичайної ненажерливості.

До речі про їжу.

- Холл, а ти їси багато? - зі щирою цікавістю запитала в однокласника.

Той завмер.

- А що? - насторожено поцікавився через кілька секунд.

- Ну, твоя мама нас уже й одружити майже встигла, тепер ось думаю, чи не зжереш ти весь сімейний бюджет, - відповіла хлопцеві.

- Який я і буду заробляти? - уточнив Алекс.

- Саме, - гордо погодилася я.

Холл втомлено глянув на мене і відкотився вбік, чим викликав щасливу посмішку полегшення з мого боку. Усе ж у такій позі не дуже зручно перебувати було. Адже могла ж Альона зайти. Та мене б тоді змусили одразу виходити заміж за Алекса, щоб зберегти репутацію сина, який уперше привів дівчину додому!

А хлопець тим часом протер рукою обличчя і втупився в мою скромну персону, яка від такої пильної уваги невдоволено совалася.

- Точно нахабна, - підбив підсумок Холл.

Потім впихнув під голову подушку і перевів погляд на стелю. Я за інерцією теж подивилася нагору, але нічого примітного не побачила. Підповзла ближче до Алекса, подивилася з його позиції, але нічого не змінилося.

- І що ти робиш? - у голосі Холла чулася тонна втоми, кілька відер здивування і дрібка невдоволення.

- Намагаюся зрозуміти, на що ти дивишся, - відгукнулася моя присоромлена персона.

Справді, поводилася, як наївна дитина. А ще їсти хотіла, як голодне дитятко. Щось мені підказувало, що якщо й далі так піде, то сімейний бюджет проїдати буде не Алекс, а саме я.

- Віка теж у п'ять років подібною маячнею захоплювалася, - побіжно зазначив Холл, ненав'язливо вказуючи на мою дурість.

А я згадала сцену, свідками якої ми стали, поки сиділи в, кхем, шафі. І на обличчі мимоволі заграла усмішка, коли я відтворила в пам'яті план Евелін.

Справді, приємно буває, коли розумієш, що є людина, яка ще тупіша за тебе.

Невже Хілл й справді розраховувала на те, що всі її махінації пройдуть успішно? Так, хом'ячки були безумовно розумніші, ніж однокласниця.