Частина 11

Вранці я вже знала точно, що даремно всі ці відомі ресторани так рекламувалися, оскільки їжа була в них, як з'ясувалося, жахлива. На жаль, усвідомила я це вже після того, як встигла вчора спробувати щось із замовлених страв.

Мало того, що нещадно бідну дівчину нудило, так ще й живіт болів, а пігулок у домі не знайшлося, крім засобу від проносу.

З подивом втупившись в етикетку на ліках, хмикнула і поставила галочку, що під час наступної перепалки з матір'ю у мене є козирна карта. Ні, це був навіть джокер...

Із сумом подивившись на аптечку, сховала ліки назад, оскільки вони, на щастя, мені не підходили.

Коли моя скромна персона впала на стілець перед матір'ю, Дана захвилювалася.

- У чому справа? - стурбовано запитала мати.

- Живіт болить, - повідала жінці.

- Нудить? - з жалем запитала вона.

- Саме, - сумно підтвердила я.

На обличчі родички промайнула підступна посмішка.

- Хлопчик? Дівчинка? - єхидно поцікавилася Дана. - А я-то думала, чому до нас твій однокласник приїжджає постійно, на машині тебе забирає. Хороший, однак, хлопець, не кинув, підтримує. Гарний, до того ж. Діти теж симпатичні будуть.

Я аж закашлялася від монологу матері.

- Які діти? - прохрипіла моя скромна персона.

- Ти маєш рацію, - схаменулася жінка. - Поки що тільки один, це вірно. Хоча, може, й близнюки будуть...

Залишивши мрійливу матір міркувати з приводу майбутніх онуків наодинці, вийшла на ґанок. Як же хотілося просто залишитися вдома, у теплому й м'якому ліжку, а не їхати на навчання разом з Алексом.

Але ось для Холла аргумент "я погано почувалася" не зіграв би жодної ролі. Однокласник озлобився б, а в такі моменти його навіть учителі боялися, оскільки Алекс ставав абсолютно некерованим і до жаху непередбачуваним.

Тож довелося наступити на горло власній безпорадності та йди до школи. Холл уже звично чатував біля будинку, сидячи в машині.

- Привіт, - посміхнулася хлопцеві, залазячи в автомобіль і зачиняючи за собою двері.

Алекс підняв брову і щось тихо буркнув у відповідь. Під час шляху його так і не вдалося розговорити: хлопець хмурився і безперервно дивився на дорогу. Подобається йому чи що, світлофори рахувати? Треба було тоді таксистом ставати, а не віщати, що збираєшся на юридичний вступати, як це робив Холл!

Незабаром машина зупинилася, і в мене з'явилася чудова нагода позбутися на деякий час компанії Алекса, якою я одразу ж скористалася і вислизнула з салону автомобіля.

У класі було шумно і навіть душно. Народ, зібравшись купками, про щось захоплено розмовляв. Коли я сіла за парту, у клас саме зайшов Холл, і розмови одразу ж стихли.

- Вони тебе бояться, - обвинувачувально тицьнула пальцем в однокласника.

- Знаю, - холодно відгукнувся той.

- І тебе це не бентежить? - поцікавилася в хлопця.

З обличчя Алекса тут же зійшла маска байдужості

- Ні, мене це не бентежить, - проричав він. - Мене це радує, забавляє, захоплює, вводить в екстаз!

Однокласники дивилися на нас з обличчями, які явно висловлювали здивування: на їхній пам'яті це був перший випадок, коли холодний хлопчик Саша кричав щось на весь кабінет.

Потрібно було сказати Холлу щось заспокійливе, щоб не нервував так сильно. Їй богу, як дівчина під час місячних...

- Яку велику кількість дієслів ти знаєш, - весело звернулася до Алекса.

Холл гаркнув. Здається, я обрала неправильну тактику.

Ситуацію врятував вчитель, який увійшов до приміщення й оголосив про початок заняття. Тож Алексові довелося змиритися зі становищем і лише люто клацати кульковою ручкою.

А ситуація все загострювалася і загострювалася. Я ось зараз не про народ у класі говорю, а про себе конкретно, оскільки з кожною секундою нудота дедалі сильніше давалася взнаки. І ось я не витримала і підняла руку.

- Так? - учитель із невдоволенням відірвався від пояснення нового матеріалу.

- А можна вийти? - жалібно запитала у викладача.

Але той виявився типом шкідливим.

- Куди? - смиривши мене поглядом досвідченої бабусі-консьєржки, поцікавився чоловік.

На Марс, повірите?

- У туалет, - і скромно потупилася.

- Соромно у випускному класі в туалет відпрошуватися, - похитав головою вчитель.

- Соромно, коли видно, а я не при всіх збираюся ж... - вставила і свою фразу.

Викладач поморщився: такі сперечання йому явно не приносили особливого задоволення.

- Чекай кінця уроку, - ледве стримуючи задоволену усмішку, видав чоловік.

Він був так само щасливий, як коала в шлюбний період (сподіваюся, такий у сумчастих існує). От мене завжди цікавило: якщо в цих звіряток два пеніси, то задоволення теж удвічі більше?

Так, зовсім не туди думки поїхали... Гарячково смикаючи себе за пасмо волосся, згадала тему розмови. Мені нібито вийти треба, причому терміново.

- Але мене нудить! - не стрималася вже я.

Викладач голосно закашлявся, постукуючи себе по спині указкою.

- Це хто ж так постарався? - похабно заіржав із задньої парти Джеймс.

Потім Джеймс зустрівся з немигаючим поглядом Холла і завбачливо замовк. Буквально подавився сміхом своїм, бідолаха...

- Виходь, - загробним голосом вимовив викладач.

Моя скромна персона тут же скористалася ситуацією і вискочила за двері.

У клас я повернулася лише під кінець уроку і, підхопивши сумку, зібралася вже було знову піти, але була схоплена за лікоть Алексом.

- Чому тебе нудило? - поцікавився Холл під цікавими поглядами хлопців.

- Елементарно, Ватсоне, - засміявся Джеймс, але тут же знітився.

А я якраз вчасно згадала, хто ж саме повів мене у вчорашній противний ресторан.

- Це все ти винен! - голосно заявила моя скромна персона.

Алекс підійшов ближче і прошипів мені на вухо:

- Про що ти взагалі говориш?

- Ти мене їсти повів, а я там отруїлася чимось, - поскаржилася хлопцеві.