Частина 4

POV Емілі

Ніколи б не подумала, що буду обійматися з Холлом на публіці. Та якби мені раніше сказали, що я взагалі притискатимуся до Алекса, то я б сміливо заявила тому, хто говорив, що той занадто багато випив.

А зараз про це думала, здається, вся школа.

Так, напевно, варто було почати виставу із завтрашнього дня. Сьогодні залишався всього один урок, а потім... навіть думати не хотілося!

- На нас дивляться, - пошепки повідомила однокласнику.

- Знаю, - відгукнувся той. - Зараз я тебе підніму, а ти мене поцілуєш.

- А піднімати навіщо? - не зрозуміла моя скромна персона.

- Дрібна, - коротко відповів хлопець.

- Сам цілуй, - ображено заявила я.

Потиснувши плечима, Холл повернув мене до себе обличчям і притулився своїми губами до моїх.

Я казала, що він крижинка? Забудьте!

- Непогано, - повідала Алексу, коли він відсторонився.

- А цілуєшся ти жахливо, - відгукнувся однокласник, скривившись.

Можете знову згадати про те, що він крижинка.

Підхопивши мене під руку, Холл пройшов у клас. І сів на сусідній стілець.

- Ти й на уроці весь цей спектакль продовжувати збираєшся? - обурено поцікавилася в хлопця.

- Так, - холодно вимовив той.

- Гаразд, - мило посміхнулася, помітивши підходящу Евелін. - Моє маленьке ведмежатко.

Хілл пересмикнулася, але нічого говорити не стала, бо одразу слідом за нею зайшов учитель.

- І чому ти мене так назвала? - крижаним тоном поцікавився Алекс.

- Північний ведмедик, - нагадала однокласнику. - А маленький, бо... маленький.

Мені здалося, чи Холл заричав?

- Ти справді пародіюєш ведмедя? - не повірила я.

- Для ще більшої правдоподібності можу тебе з'їсти, - прошипів той.

І на що він розлютився?

Чергове зауваження викладача не дало нам продовжити цю милу суперечку. А ось одразу після закінчення заняття я сподівалася втекти від Алекса.

Після дозволу вчителя покинути клас я була готова бігти без зупинки. Швидко склала зошит у сумку, закинула його на плече і помчала до дверей.

Ага, щоб тут же врізатися в Холла.

- Куди зібралася? - холодно запитав хлопець.

- У туалет хочеться, - повідала однокласнику. - Супроводжувати теж будеш?

Потиснувши плечима, Алекс відступив убік.

А я швиденько побігла в заповітну кімнату. От обожнюю такі приміщення, в яких є вікно. Але єдиним мінусом у моєму грандіозному плані було те, що туалет розташовувався на другому поверсі.

Гаразд, якщо вже вирішила втекти від Холла, то можна ризикнути.

Видершись на підвіконня, підповзла до краю. Потім подивилася на асфальт. Високо. Прикрила очі, відштовхнулася від стіни й полетіла вниз.

Ага, щоб приземлитися на щось тепле.

- Зовсім з глузду з'їхала? - поцікавився Алекс.

Відкривши одне око, зустрілася поглядом із розсердженим однокласником. А звідки він дізнався, що я тут з'явлюся?

- Додому до мене все одно поїдемо, - вимовив Холл ту фразу, заради якої я втечу і затіяла.

Сумно зітхнувши, відібрала в хлопця сумку і пішла слідом за ним до машини.

- Будемо з батьками твоїми знайомитися? - оптимістично поцікавилася в однокласника.

- Сподіваюся, до цього не дійде, - пересмикнувся той.

- Холл, - подивилася я на Алекса, - мені здається, чи ти якийсь нервовий став?

- Ага, - відгукнувся той, - відтоді, як тебе зустрів.

- Ситуація вже обнадіює, - пролунав голос із заднього сидіння.

Повернувшись, побачила дівчину, яку вже багато разів зустрічала в шкільних коридорах.

- Холл, ти гарем вирішив зібрати, щоб Евелін відвадити? - напряму запитала в хлопця.

- Смішно, - холодно відповів той. - Це моя сестра Віка.

- Жах, - зі співчуттям втупилася на шатенку, - ціле життя, як на Північному полюсі...

- Хоча б при родичах моїх так не жартуй, - попросив Алекс.

- Він завжди такий? - не звертаючи уваги на однокласника, звернулася до його сестри.

- Ага, - відгукнулася та. - У дитинстві вічно в холодильник лазив без дозволу, тепер ось відпрацьовує.

- У мене не дуже хороші асоціації зі словом "відпрацьовує", - повідомила Вікторії.

- А що? - усміхнулася та. - Непогана ідея...

Холл, який до цього мужньо терпів образи у свій бік, увімкнув музику на повну гучність.

Здається, хлопець уже встиг пошкодувати, що попросив мене про допомогу.

- Так ти зустрічаєшся з моїм братом? - у вухо мені прокричала Віка.

- Я ще не настільки розчарувалася в житті, щоб на це піти, - повідала дівчині. - Просто йому допомагаю.

- У чому? - не відставала Вікторія.

- Ні в чому, - перебив її Алекс.

Холл не бажав, щоб його сестра дізналася про наш договір? Чудово.

- Його Евелін дістала, - довірливо повідомила родичці однокласника. - Тож він попросив мене про допомогу.

Віка задоволено захихотіла.

- Приїхали, - пробурчав Алекс.

Вийшовши з автомобіля, потопала слідом за хлопцем до особняка. А великий, однак, будиночок відбудували.

- Холл, - посмикала однокласника за рукав, - а твої батьки точно не побачать мене?

- Батько на роботі, - з побоюванням промовив Алекс.

- А мама вдома, - єхидно закінчила Віка.

- Так і бути, згодна зараз же поїхати, - повідомила Холлу моя скромна персона.

- Пізно, - простогнав той.

Перевівши погляд на ґанок, побачила невисоку жінку років сорока.

- Добрий день, - усміхнулася вона. - Синку, чому ти не сказав, що в нас гостя? Люба, як тебе звати?

От що можна було сказати матері фіктивного хлопця?

- Я Емілі, - схлипнула, намагаючись не заіржати. - Ваш син мене зґвалтував, а грошей на аборт не дає. Завжди знала, що він жмот!

Жінка зблідла, Алекс теж.

І тільки Віка знайшла в собі сили відповісти.

- Бідна, - схлипнула дівчина.

Ага, від сміху...