Частина перша

Зітхнувши й спробувавши заспокоїтися, я відчинила двері в клас історії. І це відразу привернуло увагу Левіса.

Хлопець моментально повернувся в мій бік і примружився, немов планував якусь капость. Утім, напевно саме це він і робив.

- Емііііі... - протягнув Джеймс. - Як добре, що ти прийшла.

Зацьковано глянувши на хлопця, хотіла вже було скромно позадкувати в кінець кабінету: нової сварки я б не витерпіла. Але вчасно згадала, що я все ж хотіла щось змінювати.

Тому, напевно, в наступні кілька секунд і проявила в собі талант суїцидника.

- Це просто чудово, що я прийшла, - запевнила Левіса. - Без мене у вашому сонному царстві настав би безпросвітний смуток.

Джеймс здригнувся і подивився мені за спину. А я вже твердо знала, що там стоїть Холл, бо іншої причини, що пояснює те, чому однокласник замовк, я не бачила.

От тільки... мама завжди говорила, що найбільшого ефекту досягають у шоковому стані.

Тому...

- Алекссссссс! - повернувшись, побачила незворушного брюнета з рюкзаком на плечі. - Виглядаєш, як макака з бананом під пахвою.

Як говорила все та ж Дана, правильно нести нісенітницю - це теж мистецтво. І в цей момент мені було необхідно не засміятися, побачивши витягнуте обличчя Евелін, або не позадкує від не найдобродушнішого Холла.

Якщо я і думала вивести Алекса з себе, то в мене не вийшло. Холодно глянувши в мій бік, Холл мовчки пройшов у кінець класу.

Які ми спокійні сьогодні... та й узагалі завжди, якщо чесно.

- Кларк, - кинув хлопець, розмістившись на стільці, - не намагайся здаватися розумнішим, ніж ти є насправді.

Можливо, зараз стався б грандіозний скандал, але вчителька, яка увійшла, вже звичним жестом звеліла мені сісти.

- Цього року будете робити проєкти, - поінформувала нас жінка. - У парах.

Дружний стогін пронісся класом. Але одне покашлювання Алекса - і всі знову замовкли.

Викладачка обдарувала мене вибачливою посмішкою. Вона про щось пошкодувала? Та годі... гірше, ніж на той момент, бути вже не могло.

- Холл, - Кірова кивнула в мій бік. - Будеш із Емілі.

Здається, я помилилася.

Гірше бути могло.

Поки Алекс пробирався до моєї парти, я була готова на все: стрибнути з парашутом, погодувати з рук носорога, станцювати стриптиз на сцені театру...

Але ні. Холл як ні в чому не бувало опустився поруч зі мною.

А я зрозуміла, що сиджу до нього занадто близько. Відсунулася на самий краєчок стільця. Тепер ліве пів попіє було явно незадоволене рокіровкою. Довелося пересісти трохи правіше. Тоді опинилася в підвішеному стані права половина моєї п'ятої точки. Трохи лівіше...

Ні, все одно близько до цього типу сиджу. Зараз ще зовсім крапельку посунуся...

- Досить їлозити, - прошипів Алекс.

Зковтнувши, завмерла на місці. А від страху навіть забула, що відповісти все-таки щось потрібно.

- Перестань стукати зубами, - процідив Холл.

Постаралася виконати цю вимогу, проханням яку назвати язик не повертався.

- І завивати, - буркнув хлопець.

- Може мені взагалі рот скотчем заклеїти й роздягнутися!? - не витерпіла моя скромна персона.

І тільки потім я усвідомила, що Алекс-то тихо говорив, а я на весь клас закричала.

Незручно як...

- Кларк, ти мене дістала, - прошепотів однокласник під кінець уроку.

- Ти мене теж, - не залишилася я в боргу. - Щоб ми менше часу проводили разом, пропоную такий варіант розвитку подій: ти робиш весь проєкт, а я тобі не заважаю.

Поки до Холла доходила ступінь моєї нахабності, я піднялася з місця і, покидавши речі в сумку, змоталася в коридор. Усе одно до початку перерви не більше кількох хвилин залишалося...

А перед другим уроком довелося розповідати Міллер про нашу розмову з "крижаним хлопчиком".

- Він узагалі дивний, - тихо проговорила Елла. - Наче в нього немає емоцій.

- Він просто самозакоханий, холодний, - я помітила, як блондинка зблідла, - байдужий, розважливий кретин. І він стоїть у мене за спиною, так?

Міллер здавлено кивнула, а мені на плече опустилася важка рука.

- Проєкт я один робити не буду, - холодно (та годі?!) вимовив Алекс.

- Ми можемо його взагалі не робити, - я повернулася до хлопця. - Мені одна погана оцінка не зашкодить: і так вчуся погано. А ось нашому розумному хлопчику доведеться несолодко...

Найголовніше - ще поцокати язиком, щоб остаточно його розлютити.

І, здається, у мене вийшло, бо однокласник скривився, а наступного моменту накинувся на мене.

- Нариваєшся, - прохрипів Холл, притискаючи мене до стіни.

Взагалі він тримав мене рукою за шию, але все одно...

- Ґвалтують! - прокричала моя скромна персона.

Якщо в коридорі й була людина, яка не спостерігала за нашою перепалкою, то зараз і вона стежила за подальшим розвитком подій.

- А ти так про це мрієш? - хмикнув Алекс.

Яка зарозумілість!

- Ні, певна річ, - я демонстративно схопилася за серце.

Левіс, що стояв поруч із Холлом, простежив за рукою. І тепер витріщався просто на груди. Мої, варто зауважити.

- І чому ж? - Алекс підняв брову.

Прийнявши задумливий вигляд, накрутила на палець пасмо волосся.

- По-перше, ти й в житті холодний. А в ліжку, напевно, навіть не Буратіно, а Північний Ведмедик, - відповіла агресивному однокласнику в надії на те, що бити мене все-таки не будуть.

Холл загарчав.

- По-друге, - я ніби не помітила реакції хлопця, - ти взагалі товстий.

Уся жіноча частина коридору втупилася на мене, як на божевільну. Я назвала їхній ідеал (з яким ніхто, звісно, не зустрічався, бо крижинка; але мріяти - мріяли, хто ж заборонить) товстим?

Як я могла? Убийте мене манікюрними ножицями, стерви! Зніміть скальп пилкою для нігтів!

- Товстий? - похмуро перепитав Алекс.

Піднявши сорочку хлопця, вщипнула його за живіт.

- Жир, - повідала результати огляду.