Я згадала його похмурий погляд і по тілу «пробіглись мурахи».
– Я незнаю де він і що з ним. Я пропонувала допомогу, компенсацію за пошкоджений велосипед, намагалася посадити в машину та відвезти до лікарні...
– А він що?
– Відмовився, сказав «сам дійду» і пошкандибав з тим зламаним велосипедом.
– Чому?
– Бо вирішив, що я мажорка, яка вирішує всі свої проблеми грошима.
– Ну а в чім він неправий? – посміхнулась Анет і додала: – Це ще не враховуючи, що ти б могла купити цей університет разом з викладачами...
– Як смішно, навчилась жартувати бачу.
– Я це вже так до слова, очевидні речі завжди помітні.
– Бачте небезпечна я... – бурмотіла я.
Анет ледь трималась та розсміялася в голос.
– Що?!
– Вибач, але це схоже на найромантичнішу історію знайомства, яку я тільки чула.
– Ти геть з глузду з'їхала, Анет! Де ти в цій історії романтику почула?