Я скривилась, для мене чути слова про мій статус чи гроші не було чимось незвичним, але чомусь від нього вони пронизували моє серце..
– Твоя машина напевно коштує як я.
– Хм.. а це зараз до чого?
– А до того, що такі як ти думають, що все можна вирішувати грошима, але мені їх від тебе не потрібно.
– А такі як ти? Що думають? Роблять висновки про людину за п'ять хвилин?
– Нііі, що ти ... мені вистачило і двох, – промовив він та посміхнувся.
– Супер! Діагноз поставлений – безнадійно багата і небезпечна для таких велосипедистів як ти.
– Як влучно ти себе описала, – промовив хлопець і припідняв велосипед, щоб піти.
– Так ти ледве стоїш, сідай в машину!
– Дійду!
– Ти впертий,як баран!
– А ти небезпечна!
Він потрохи крокував в бік дороги, а я стояла і дивилась йому в слід. Та не могла повірити, що якийсь велосипедист настільки виведе мене із рівноваги, дивні відчуття прокрадались в душу. Чи це щось зовсім інше?