Лілі квапливо збирала рюкзак, заняття в медичному університеті розпочинаються хвилин через 15, та навіть на своєму авто туди не доїхати раніше ніж за 20.
– Ну що ж, мене зачекають, – думала Лілі, ретельно обводячи помадою губи.
Ніч була занадто неймовірною, щоб так банально розпочинати ранок. Вечірка в Анет вдалась на славу, танці, друзі, запрошений гурт, в голові досі лунали пісні і Лілі пританцьовуючи, ввімкнула телефон.
(Повідомлення від Анет)
– Лілі, ти де?
– Ну ж бо!
Ох ж моя подруга як завжди на нервах, біжу Анет, біжу!
Схопивши свої речі, швиденько вибігаю та сідаю в своє рожеве авто.Отак! Моя машина рожева, і це не просто авто, це моя мрія - остання модель Lamborghini. Зазвичай їх не випускають в цьому кольорі, але татко не пошкодував грошей для особливого замовлення, чому я надзвичайно рада.
Тисну на газ і насолоджуюсь кожною миттю за кермом, наче я єдина в цьому потоці машин. Та переді мною їх стає все більш та більше. Чорт! Я в заторі, це якийсь жарт?
– Агов, швидше там! – я спізнююсь, а затор вже в декілька кілометрів.