Ми поверталися разом зі школи. Влад лагідно обійняв мене. В цей момент я була щаслива, бо відчувала себе закоханою. Подивившись на Влада, розуміла, що він мій і хочу, щоб назавжди залишався тільки моїм. Мій будинок виднівся в кінці вулиці, а іти додому так не хотілося. Влад зупинився і швидко повернув мене до себе. Його гарячі губи торкнулися моїх, цей поцілунок, теплом розлився по моєму тілі. Я зрозуміла, що йому також потрібна, адже не кожен хлопець зміг би терпіти мої вибрики, хоча це не дивно, адже справжніх, серйозних стосунків у мене ще не було.
Ми стояли в обіймах посеред вулиці, не помічаючи перехожих. Адже за цей час, поки ми не були разом, встигли дуже скучити один за одним. Влад поглянув на мене.
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.
Сльози покотилися додолу. Він цілував моє обличчя, намагаючись впіймати кожну сльозинку.
Він взяв моє обличчя в свої руки і промовив:
Влад притис мене до себе.
Серце виривалося з грудей. Слова загубилися в голові. Я хотіла літати.
Обійми змінилися на поцілунок. Щасливі, ми попрямували до мого будинку. Зупинившись біля порогу, він мене ще раз поцілував.
Я відчинила двері і зайшла до будинку. Влад попрямував до себе додому.
Вдома була лише мама, яка сиділа у вітальні і читала. Я підбігла до неї і притулилася так сильно, що мама ледве не закричала.
Мама промовчала, але я помітила, що вона трохи розхвилювалася.
Я більше не стала слухати маму і пішла до своєї кімнати. Чому всі проти нас? Ніхто не вірить у наші почуття. Але, головне, щоб ми в це вірили.
Підготувавши одяг на завтра, я підбирала одяг для сьогоднішньої зустрічі. Як поговорити з батьками, щоб відпустили мене на концерт? Після сьогоднішньої розмови з мамою, я не знала. Роздумуючи план розмови, я почула мамин голос.
«Хто б це міг бути?» - подумала я. Влад сказав, що приїде ввечері, а зараз тільки 17.00. Із здивуванням, я спустилася у вітальню. А на дивані мене чекала бабуся, яка приїхала до нас на свята. Моя бабуся жила в селі. Коли дідусь помер, вона залишилася сама жити у своєму будинку, адже навідріз відмовилася переїздити до нас. Не тому, що хтось був проти її проживання з нами, просто вона хотіла бути поруч там, де все нагадувало про нього, її коханого Антона.