Глава 16

Ми живемо в той час, коли люди роблять один одному дуже боляче, не помічаючи цього. Ворогами у нас стають батьки, сестри, брати, а ще друзі, тобто ті люди, які хочуть для нас лише добра, але зачерствівши всередині, ми цього не помічаємо. А чому? Бо, ми перестали прислухатися один до одного, бачимо у речах лише негатив, хоча його там мізер. А ще, помста буває дуже солодкою і може сягати до повного блаженства.

Вечір підкрався дуже тихо. Одягнувшись, я ще раз підійшла до дзеркала, оцінила свій образ і попрямувала на вихід. Мама провела мене до дверей і побажала гарного вечора.

• Я сподіваюся, що він буде справді гарним – промовила я. - Хоча, моя інтуїція мені підказувала навпаки.

Ще раз набравши Маринку, я її стала чекати біля свого будинку, адже подруга жила неподалік.

• Вже біжу! – почувся голос подруги.

Через кілька хвилин вона була біля мене. Взявши її під руку, ми весело пішли до кафе. На вулиці було холодно, тому я була дуже рада, що ми обрали саме це місце для відпочинку. В середині не було людно, лише кілька столиків були зайняті. Я була задоволена, адже в останній раз, коли ми були тут з Владом, то заледве змогли зайти єдиний вільний столик. Замовивши гаряче латте та два тістечка, ми з Мариною трішки розслабились і я весело розповідала про свої зустрічі із Владом, його подарунок і т.д. За розмовою, я і не помітила як хтось зайшов до зали. Лише один погляд Марини, дав мені зрозуміти її хвилювання.

-Не обертайся! – пошепки промовила вона. Я опустилася нижче, але було вже пізно. Він підійшов до нас.

- Які люди! – весело вигукну на цілу залу. – Привіт, мала. - Я відчула спочатку холод, потім жар пройшовся по моєму тілу.

-  Привіт, Олексію! – ледве вичавила із себе.- Як неочікувано, тебе тут сьогодні побачити. - Я переглянулася із Мариною.

- Так, вирішив відгуляти день народження друга – вихвалявся хлопець – тому і залишився ще на сьогодні. І видно, що не дарма. – Він хтиво подивився на мене. Олексій не чекаючи нашого запрошення, сів за наш столик і опустив свою руку мені на плече.

- Дуже радий тебе тут бачити, моя маленька – промовив він, нахилившись до мого вуха. Запах алкоголю вдарив мені у ніс.

- Вибач, але можна трішки відсісти від мене – попросила я.

Він почервонів, наче рак і закричав на мене:

• Що? Не подобаюся, а? – не заспокоювався він – той малий засранець кращий, так? Бачив, як він тебе лапав. Мабуть, сподобалося так?  Він став до мене притискатися. Хотів поцілувати, але хлопці погукали його:
• Ей, Льоша – кричали вони. – Навіщо тобі ці малявки, іди сюди, ми чекаємо, потім позалицяєшся!

Він не хотів іти, але друзі наполягали і Олексій нас покинув.

• Навіть не думайте втікати, - суворим поглядом подивився на нас – через кілька хвилин я ще підійду.

Нас охопила безвихідь. Підсівши до Маринки ближче, ми стали придумувати план втечі з кафе.

• Я ніби відчувала, що щось станеться – промовила до подруги. – Що ж тепер робити?
• Не хвилюйся, давай зателефонуємо Владу і все розрулиться. – запевняла Марина – Олексій побачить, що ти з них і відвалить від нас.
• Ти, що, смієшся? – обурено промовила. – Я не хочу наражати його на небезпеку. Ти ж бачиш, що Олексій п’яний, а ще й компанія його вся в ауті. Не хочу, щоб була бійка. Давай придумаємо щось інше.

Поки придумували план, Олексій підійшов до бармена і замовив повільний танець. Підійшовши до нас, він запросив мене, але я відмовилася. Розсердившись, він силоміць потягнув мене за собою і міцно обняв. Я зрозуміла, що краще не пручатися. Сльози душили мене від безвиході. Що ж робити? Танець закінчився і він відпустив мене.

• Ти сьогодні моя, почула мене! Навіть не подумай втікати, бо буде ще гірше. Я слова на вітер не викидаю! – Він пригорнув мене до себе і поцілував в губи. Як же це було гидко! Несподівано я повернула голову на сусідній столик і побачила Ксюшу.
• Вона давно тут? – запитала я у Марини.
• Хто? – Я кивнула в сторону сусіднього столика. – А, ти не помітила їх, вона вже була тут, коли ми прийшли.
• Дивно, я не бачила. – промовила я.

Та я швидко відволікла себе, придумуючи план втечі. Ідея прийшла як завжди вчасно. На радощах, я переповіла все Марині і ми почали діяти. Подруга встала і почала одягатися. Ми хотіли обдурити Олексія, мовляв Марина буде йти додому, він це побачить і прибіжить до нас, щоб мене залишити. В цей час, Маринка буде чекати мене на вулиці. Так і сталося,як ми планували. Олексій помітив, що подруга хоче вже піти, підбіг до мене і схопив за руку.

• Я ж сказав, що ти сьогодні моя! – захмеліло прокричав він.
• Я нікуди і не хотіла йти. – промовила я. – Це Маринка збирається, бо їй потрібно бути вже вдома. – Я буду чекати тебе. – Я пригорнулася до нього. Марина пішла, а мене врятував повільний танець.
• Може, потанцюємо? – запитала у Олексія.
• О, це мені вже подобається! – задоволено промовив Олексій. – Навіщо тобі той шмаркач, я ж набагато досвідченіший у цих амурних питаннях, ніж він.  Надіюсь, ти йому ще не віддалась? – Я промовчала. – Нічого, якщо і так, провівши ніч зі мною, ти нікуди від мене не втечеш. Я подарую тобі справжню насолоду. – Він притис мене сильніше, опустивши свої жирні руки мені на сідниці. Як же погано мені ставало! Але, я нічого не могла з цим вдіяти. Нарешті пісня закінчилася і я сказала, що відійду у жіночу кімнату. Напевне, він щось запідозрив, бо захотів піти зі мною. Але, знову ж таки мене врятували його друзі.
• Ей, пацан! – вигукнув один із них. – У мене сьогодні день народження. Ти довго ще будеш мнути ту курку?