Розділ 37. Мила. Повернення. 

Так, я поїхала. Сіла в той чортів автобус і поїхала від своєї мрії, що так і не втілилася в реальність. І не знаю, сміятися, чи плакати - в мене навіть нема номеру телефону Олега, щоб потім набридати йому слізливими повідомленнями. Не зараз. З часом. Тоді,  коли вся суміш відчуттів і подій дещо вляжеться. 

  Приїхавши додому радісно вітаюся з батьками, приймаю душ і зачиняю двері в свою кімнату. Залишаючись наодинці з думками і спогадами. Знов і знов прокручуючи перед очима картини цього ранку. 

  Олег спить, а мене розбудила мелодія будильника, встановленого на 8 годину і призначеного аби я не пропускала сніданки. Поворушилась для пристойності, ще раз. Хм, хлопець спить мертвим сном. І що робити?  Єх, зрозуміло що. Неквапливо встаю з ліжка, неквапливо купаюся і дуже повільно одягаюся поглядаючи на Олега. Чи може розштовхати його з словами “Любий! Я вже їду! Невже ти не хочеш аби я залишилася?! Коханий, чому ти такий байдужий?!”   

     Ні, я не стану будити його. Що він скаже? Максимум, запропонує допомогти віднести речі до зупинки. Красунчик знав про мій від’їзд і нічого не сказав. Між нами нема недомовок. Ми нічого не обіцяли один одному. Так, я ладна була б залишитись поряд, та не потрібні Олегу ні я, ні мої почуття. 

     Не можу стримати гірке зітхання. На сніданок не піду, виїзд о 9 годині і часу залишиться лише аби зайти в свій номер за заздалегідь спакованим чемоданом. 

     Стою посеред кімнати, в якій пережила безліч спекотних моментів. Олег так і не прокинувся. Сонячні промені, яким все ж вдалось пробитися крізь щільні завіси, то вихоплюють з напівтемряви його засмаглу спину, то пробігають по міцних ногах, то зачеплять плече, то блимнуть на улюбленому обличчі. Записка вже написана. Подарунок, що я обрала в Одесі, залишила поряд. Нарешті він знайде свого власника. А я все не можу зрушити з місця, не можу відірвати погляд від людини яка  полонила моє серце і думки. Я мовчки прощаюся з коханим проводячи рукою по його розпатланому чорному волоссю. Обіцяю, я зберігатиму про нас лише приємні спогади. Сподіваюся мені вдасться виконати дану обіцянку.