Розділ 33. Олег. Ранкові розваги. 

     “У, хто тут в моїх обіймах?” Ще повністю не прокинувшись починаю промацувати м’якеньке розслаблене тільце поряд. Хочеться зайти далі. Відкриваю очі аби пересвідчитися в здогадці. Мила не пішла. Вона поряд. З задоволенням примружую очі. Дівчина муркоче щось спросоння, а я пробираюся під її халат. Рука натрапляє на шовкову тканину. Оу,  крихітка готувалася, виявляється. Треба їй віддячити за довіру і заохотити до подальших дій! Хитро усміхаюся.  Відсуваю з плеча халат і дарую моїй маленькій декілька поцілунків від шиї до плеча, стягуючи непотрібну тканину все нижче і нижче, смакуючи оксамит її шкіри. Поступово погляду відкривається чудова картина. Розпашіла від сну і моїх поцілунків дівчина навіть не відкриваючи очей починає солодко відповідати ще дужче притискаючись. Настрій злетів до небес. Оце я розумію, добрий ранок!  

     “Так, дівчинко, як я зачекався... Хочу тебе... Так, солодка моя... “- проговорюю перемежовуючи слова поцілунками. Продовжуючи прокладати доріжку з поцілунків до її грудей. В паху нестерпно ниє, найголовніший покажчик чоловічої гідності  вимагає аби його теж приласкали, і якнайшвидше застосували за призначенням. “Зараз, друже. Кілька хвилин і ти отримаєш бажане, “- звертаюсь подумки до нетерпляче відстобурченої частини мого тіла. 

    Наші руки і тіла сплітаються. Боже, як дратує, цей її халат! Втрачаючи самовладання стягую і одкидаю геть цю ганчірку, що перешкоджає вільному доступу до жаданого тіла. Занурюю руку в шовкове волосся, другою - ковзаю її стегнами підіймаючи пеньюар, пройшовся пальцями рук під резинкою трусиків і вп’явся пальцями в соковиті сіднички крихітки, наче справжній хижак що встромляє кігті в здобичі. Притягую не залишаючи жодної можливості відсторонитися. А вона й не намагається. Вона наче піддатлива глина, що потрапивши до рук майстра допомагає втілити його фантазії. Крихітка самовіддано відповідає, нетерпляче допомагаючи мені позбутися одягу, палаючи для мене. Бачу, як її осоловілий від насолоди і бажання погляд з поволокою пройшовся моїм тілом. Та чомусь вона зупиняється, її очі округлюються і вона завагавшись все ж починає щось торохтіти, видираючись з моїх обіймів і нервово посміхаючись: 

- Ти це ... Добрий ранок! Я тут, це, вчора трохи поїла і випадково заснула... Зовсім випадково!  

    Вона поспіхом накидає халат, збирає свої речі намагаючись не зустрічатися зі мною поглядом, а я нічого не можу зрозуміти. Вона що, виправдовується через те що заснула поряд? І тікає від мене? Саме зараз? Що в біса трапилося?! Що за раптова зміна в поведінці! 

- Ти тут, - кинула на мене черговий незрозумілий погляд, - може поспиш ще? 

    Хижо посміхнувся і саркастично заявив: 

- Та, як би, я вже не хочу спати, - приймаю сидяче положення широко розставив ноги демонструючи “бойову готовність”. Свердлю її поглядом, вимагаючи всім своїм виглядом подивитися на мене. - І ти, я думаю, це чудово помітила. 

- Ну, тоді прокидайся, - зковтує дивлячись на мого бойового товариша і нарешті переводить погляд на обличчя. - Вмивайся, - вагомо поглядає і  нервово хихоче, - лапкою... 

- Що?! 

- Можеш не тільки вмитися, можеш і покупатися. Я не буду тебе обмежувати! І не заважатиму. Зустрінемося. І те, забула додати, - розвертається у дверей. - Ти такий красунчик, тобі ж можна в дзеркало зовсім не дивитися. Чесно-чесно! Можеш його навіть викинути, те дзеркало, - невинно кліпає очима і щезає з перед моїх очей до того, як встигаю якось зреагувати. Дезорієнтовано дивлюся услід Милі і виходжу на ганок.  Дівоча постать швидко майнула за кут будинку і зникла далі по вулиці. Очманіти. Мене щойно нахабно кинули.  

     По доріжкам бази проходжаються люди поспішаючи чи то на пляж, чи то з столової, а мені байдуже. Не можу оговтатися від такого потрясіння. 

- Мамо, мамо! Дивися на дядю, що це з ним? - голосно промовила маленька дівчинка проходячи повз. Її матуся з збентеженням відвернулась під моїм промовистим поглядом і зніяковіло почала шикати на доньку: 

- Люба, тихіше, то певно дядя грався в котиків. 

- Я теж хочу! - вигукнула захоплено. А потім зрозумівши, що сказала це знов надто голосно, тихіше повторила. - Я теж хочу. Матусю, ти ж дозволиш і мені... 

Голоси віддалялися і  врешті я перестаю розрізняти про що вони говорять. Щось тут не те, якась дурня - лапки, котики, дзеркало... Стоп. Влітаю в передпокій і споглядаю своє відображення. 

 - От же ж, - ошелешено розглядаю себе. Наче в дитячий садок повернувся, тоді ми теж полюбляли розмальовувати один одного 

     Відправляюся в душ і злісно відмиваю обличчя. Зараз швиденько зберуся і відправлюсь на пошуки цієї драної кішки, яка вирішила порозважатися за мій рахунок! Начувайся, кицю, я нікому не дозволяю виставляти себе на посміховисько! 

     Доки рискав по базі відпочинку в пошуках цього нестерпного дівчиська, дещо охолонув. Так, визнаю, мене бісило не стільки розфарбування мого чудового лиця, а те що вона завела мене і зникла, лишивши наодинці з “проблемою”. Тож ніяк не можу їй не віддячити. От провчу цю шкідливу кицьку, тоді і заспокоюся! А зараз, скануючи поглядом ряди відпочивальників на пляжі видивлявся її струнку фігуру. “Ооо, то ми все ж вирішили заховатися на видноті,” - зауважую помітивши дівчину в сонцезахисних окулярах і шляпі зайняту спогляданням журналу. Підходжу до неї ззаду і єхидненько так шепочу  на вушко: 

- Кицю, а де ти була? Невже ховаєшся від свого котика?!