Розділ 28.2 Олег (продовження)

   Швидко вибираю номер Артема. Він звісно спочатку нічого не розуміючи мовчав, а потім розреготався:

- Невже є дівчина на яку не діють твої чари?! Чи ти за цей тиждень розгубив всю майстерність? А може тобі потрібна допомога? Де ти кажеш ви зупинитеся?

   Друг продовжує сипати жартами, я щосили стримую хихотіння, а Мила тільки підозріло поглядає на моє незворушне обличчя під час телефонної розмови з «нібито» адміністратором готелю.

   Поїздка до торгового центру здалася мені слушною ідеєю. Я знаю одну мережу магазинчиків, там є все– від взуття до білизни і обслуговування на вищому рівні, певен, що й в Одесі такий є. Зараз приодягну дівчинку, пищатиме від захоплення! Ще й в примірочній можна попустувати. З моменту, як на пляжі вперше побачив мою принцесу мене переслідує ця фантазія – вона, я, в  роздягальні… Та Милася відмовилася від моїх "послуг". Не зрозумів, з чого б це? Що це за гра? Зображає з себе самодостатню і незалежну? Чи це, типу – мені не потрібні твої гроші?  «Ха-ха» і ще раз «ха»! Не вірю. Ніхто не відмовляється просто так від подарунків і грошей. Ніхто. Хоча, ні, є такі … ті, що хочуть отримати ще більше. Але на неї це не схоже, наскільки я встиг її вивчити. Може погано вивчив? «Так, в одному аспекті я точно, ще погано її знаю і саме сьогодні збираюся це виправити, - посміхнувся до себе відганяючи похмурі думки згадавши плани на цю ніч. – Не хоче аби я за неї платив - не наполягатиму. Мені навіть краще - терпіти не можу тинятися по торгових центрах. Хоча, в компанії крихітки й це було б весело, адже від спільного порпання в болоті  я отримав безліч задоволення... Досить про неї думати! Краще цим часом перетелефоную Артему, бо він навигадує собі казна що!"

  Не встигла годинникова стрілка досягнути вказаного часу, як Мила вже повернулася з пакунками. Радісна, очі блищать! Що з дівчатами робить шопінг… Чого б ото я так радів новій футболці, чи платтю!? Одне слово – жінки…

    Доїхали до готелю, перетнули поріг номеру і я вже з розпростертими обіймами був готовий приймати її вдячність, а крихітка замість того аби з захопленням в очах і словами « О, Олег, ти неймовірний! » застрибнути на мене і палко цілувати, вона з словами« О, Олег, тут так гарно! » побігла до ванни готуватися до прогулянки. Звісно, тут гарно. Звісно, я обіцяв їй погуляти і показати готель. Та невже, в неї не виникло навіть думки, що на прогулянку можна піти пізніше, наприклад, після того як ми нарешті займемося сексом!!! Це виходить я не витримав конкуренцію з готелем?! Я вже не здатен зацікавити дівчину?! Скрушно похитав головою. "А між іншим, душ приймати разом цікавіше,"- ображено подумав поглядаючи на зачинені двері вбиральні.

    Настала моя черга скористався ванною. «Невже я й дійсно втратив всю свою чарівність? – не залишала мене думка, поки прискіпливо розглядав відображення в дзеркалі. – Та ні, не може цього бути! Просто крихітці треба розслабитися, налаштуватися на потрібний лад. Пару коктейлів швидко допоможуть з цим впоратися.» З душу я вийшов знов впевнений у собі і сповнений оптимізмом. Милася зручно розташувалася на шикарному ліжку і вже закінчувала з макіяжем. Задерте плаття, ще більше оголювало стрункі засмаглі ніжки. Шоколадне волосся шовковистими хвилями струменіло по спині, лягало на груди. Блискітки на сукні тьмяно виблискували ваблячи доторкнутися до них. От знов вона, як і на першому побаченні, виглядає приголомшливо. Помітивши на собі мій красномовний погляд дівчинка почервоніла і швидко знов взялася за макіяж. Та це не завадило їй продовжити крадькома кидати зацікавлені погляди поки я переодягався. Тепер я впевнений, що сьогодні ми чудово розважимося!