Розділ 23. Мила. Дорога в невідомість.

  Підходжу до парковки. Олег, як завжди, виглядає чудово, сяє самовпевненою посмішкою. На задньому сидінні в авто стоять пакети. Не можу втримати цікавість і пірнаю в них з інспекцією. Хлопець молодець, що потурбувався про комфортність подорожі. Якщо не знатимемо про що спілкуватися, можна ось - снікерс погризти, чи яблучко… О, ще банани є… Горішки… Вау, баунті (обожню все що з кокосом). О, скільки тут ще смачненького…

    Дарма я переймалася. Подорож минала швидко, спілкуватися було легко і невимушено. Схоже, минулий день зблизив нас.  Тепер ми швидко переходили з однієї теми на іншу без незручних пауз, які так часто виникають між малознайомими людьми. Згадали свої студентські та шкільні роки. Поділилися гастрономічними та музичними вподобаннями. « Приправою» до розмови були жарти, флірт і легкі поцілунки. Так, каюся, я всіляко відволікала цього зосередженого на дорозі чоловіка, з-за чого він змушений був їхати на меншій швидкості, ніж планував. Періодично я підгодовувала його з своїх рук шоколадними батончиками. Один раз зупинилися на заправці випити каву і «перевірити» вбиральню.

     Була ще одна зупинка на узбіччі дороги. Незапланована. Це коли я зовсім знахабніла випробовуючи олегове терпіння і все більше упиваючись своєю безкарністю  відібрала в нього сонцезахисні окуляри. Відплата не змусила себе довго чекати – мене залоскотали, зацілували, знов пристебнули ремінь безпеки, пообіцяли надавати своїм ременем по попі і  все ж, забрали окуляри. Правда, Олег сказав, що мені дуже пасують і пообіцяв подарувати такі ж. На що я лише голосно фиркнула – здалися вони мені!  Просто мені подобається дражнити, зачіпати хлопця! Олег сміявся, а я вже вигадувала наступні розваги… Це була четверта година в дорозі. На п’ятій годині, отримавши свою «дозу» уваги я втихомирилася, грайливість змінилася на безтурботний спокій і переглядання сторінок соціальних мереж. Сестра, не зважаючи на зайнятість, встигла настрочити мільйон повідомлень з запитаннями, на які я й вирішила відповісти. Не на всі, звичайно, але хоч на декілька – аби заспокоїлася. Ого, як я її заінтригувала своїм вчинком. Та я й від себе такого не очікувала.   Хлопець підозріло поглядає в мій бік очікуючи чергових каверз. Ми мовчимо. В салоні тихо грає радіо.

    Задивилася на хлопця. Зі сторони напевно виглядаємо, як парочка на відпочинку. Цікаво, а Олег вважає нас парою? Чи в нього якісь інші уявлення про статус дівчини і хлопця, що цілуються і разом проводять час? Хоч він мені нічого не казав і не пропонував, та в мене чудово розвинена логіка і багата фантазія. Ось я, про себе думаю, як про його дівчину! Ха, дівчина на час відпочинку… Отож бо, ніяка я йому не дівчина, таке, випадкова знайома, тимчасове захоплення…

     Але треба бути оптимісткою! В будь якій ситуації можна знайти позитив. Наприклад, раз ми не пара, а я йому по-суті ніхто, то не мені й перейматися за збереження його нервової системи! Можна відриватися по повній і не благоговіти під поглядом цих зелених очей, не оглядатися на мого особистого спокусника в пошуках прихильності і схвалення!

    Після таких роздумів, абсолютно не відчуваю каяття за свою поведінку, як і за те, як планую себе поводити. Кажуть дітей не можна балувати і задовольняти всі їх «хочу». З чоловіками так само. Він мене бажає бачити в своєму ліжку? Однозначно так. Чи бажає він зайняти важливе місце в моєму житті, дізнатися про мене більше? Чи бажає впускати в своє життя, ділитися надіями, роздумами, тривогами? Ой, дуже сумніваюся. Значить його очікує сюрприз! Доведеться хлопцю спочатку познайомитися з моїм багатим внутрішнім світом! Сподіваюся в мене вистачить сили волі протистояти спокусі і не розчинитися в сьогоденні, цих багатообіцяючих солодких поцілунках…