Розділ 22. Олег. Далекосяжні плани на найближче майбутнє.

    Перше, що відчув зранку – хтось мене намагається розворушити. Цей хтось – з ніжними ручками, ніжками, шовковим шоколадним волоссям і спокусливою п’ятою точкою, до якої я з превеликим задоволенням притискаюся – штовхався, не даючи далі плавати у приємному сонному мареві. «Мила, чудово ж лежимо, що тобі не спиться!» - подумки дорікав дівчині. Наче почувши мої думки, дівча перестало крутитися. Усміхнувся і продовжив розмірковувати: «О, вона вже звикла до мене і моїх обіймів! Так може зараз буде і приємне продовження?..» Захотілося ще міцніше притиснути до себе Милу. Я вже казав, про те як гармонійно вона вписується в мої обійми?

    Але, схоже, вона все ж була іншої думки: почала наполегливо мене будити, а після мого активного наступу ретирувалася в сховок – ванну. Це вже стає традицією. Що правда, встигла розсмішити і порадувати своїми червоними щічками і вимогами одягнутися. Таки так, я їй небайдужий!

   В мене рве дах від Мили, з кожним днем все сильніше, а далі поцілунків зайти не вдається… Та й відпустка не резинова, я й так затягнув з від’їздом – через кілька днів доведеться повернутися в Київ і викинути з голови все, що не стосується роботи.

     «Ніяких стосунків. Мене ніщо не відволікатиме від проекту. Я зроблю все аби стати успішним і самостійним, і тоді ніхто - навіть батьки - не вказуватимуть мені!» - так каже мені холодний голос розуму. Та в той же час, він не втомлюється малювати в моїй уяві картинки сьогоднішнього ранку і підступно нашіптувати «Тобі ж сподобалася просинатися з нею? А як солодко її обіймати і цілувати… Дівчинка майже твоя… Скоро ранки та ночі стануть набагато приємнішими… А якщо, це будуть ночі і ранки в твоїй київській квартирі, у твоєму ліжку? Що, як забрати її з собою? Наважся на щось більше… Ти ж хочеш цього… »

     Ні! Різко обриваю цей нестерпний зрадливий голосок у своїй голові. Моє холостяцьке життя мене цілком влаштовує! Не стану відступати від попереднього плану – просто відпочину, розважуся і повернуся до роботи.

    От тільки, як же схилити мою крихітку до більш тісного спілкування? Щоб таке вигадати, аби ця недовірлива кішечка кинулася в мої обійми? Треба її здивувати. Змінити обстановку. І бажано щоб там, в новій обстановці, не було місця де вона б від мене ховалася (як зараз в цій ванній)! О, гарна ідея! Разом поїдемо в подорож. Проведемо побільше часу разом. Чим довше їхати, тим краще.

    Рішуче одягаюся, виходжу з номеру обмірковуючи деталі нового плану по підкоренню норовливої. Дівчинка просто не зрозуміла свого щастя, тому й опирається.

    Заглядаю в телефон. Що тут є з цікавих місць, куди можна дістатися на авто і щоб не дуже близько. Так, знайшов. Устрична ферма. Екзотика… А звідти, так як вже буде пізно повертатися, можна в Одесу. Там заночувати. Наступного дня прогулянка містом, ресторан, яхта і все таке.

    Залишилася дрібниця – вмовити Милу. Головне не дуже наполягати – це тільки відлякає мою полохливу пташечку, а мені потрібно, геть протилежне. Може навіть продемонструвати деяку байдужість?

      На сніданок приходжу майже вчасно. Крихітка вже за столом. Спеціально не лізу  з поцілунками і обіймами. Хоча, від одного поцілунку втриматися таки не зміг. Зробив це імпульсивно, піддавшись хвилі емоцій – хай всі бачать, що дівчина зайнята! А все через отого хлопця, що раз по раз кидав на неї млосні погляди. Як раз підходив до крихітки і помітив, як він підвівся не зводячи з Мили очей. Невже хоче позалицятися до моєї дівчинки? Зараз перевіримо. Не гаючи більше часу сідаю біля Миласі, ніжно цілую притискаючи до себе. Дівчина дещо здивована, та швидко ховає цю емоцію і усміхається у відповідь. Кидаю переможний погляд на хлопця.

  - Що, викусив?! – подумки транслюю йому.

    Той фиркає і кривлячись, з виразом лиця «Не дуже то й хотілося» повертається на своє місце.

   Оглядаю зал, наче король Лев свої володіння. З викликом вдивляюся в обличчя – чи є ще бажаючі зазіхнути на моє? Декілька чоловіків відводять погляд. О, старий знайомий містер «Всі жінки хвойди» – сидить в кутку і злостиво дивиться на нас з Милою. Той самий, що чіплявся до неї в кафе. Схоже дядько очуняв після моєї «допомоги» і хоче добавки. Мудак. Втуплююсь в нього багатообіцяючим поглядом, – нехай знає, що йому тут не раді, – і врешті той першим відводить погляд. Може запропонувати дівчинці з’їхати до мене? Не подобається мені цей контингент – варто затриматися на хвилинку і вже до крихітки підкочують свої яйця якісь козли.

    Мовчки поглинаю їжу, намагаючись вгамувати емоції.

    Починаю злитися на себе за таку реакцію, на дівчину та на всю ситуацію в цілому.  Головою розумію, що моя маленька нікого цілеспрямовано не провокує і навколо симпатичної дівчини завжди будуть кружляти бажаючі «поласувати» молодим гарячим тілом, але нічого з собою вдіяти не можу. Все одно всякі дурощі лізуть в голову.

    Цікаво, а вона взагалі помічає, як притягує погляди протилежної статі? Таке тяжко не помітити - кожен чоловік проходить по ній оцінюючим поглядом приміряючи на неї роль головної героїні своїх сороміцьких фантазій (знаю про що кажу, бо сам такий же). А вона напевно впивається цією владою над серцями… Чи не звертає на це увагу? Принаймні поряд зі мною вона демонструє повну відсутність інтересу до всіх чоловіків, крім мене (чого тільки сцена в кафе-барі вартувала, коли вона відшила того мудака)… Або лише зображає з себе, або й дійсно така правильна та некорислива? А от якби мене не було поряд, стала б вона знайомитися з цим хлопцем, що треться тут поряд? Дала б йому свій номер, а потім вони б сходили на побачення і почали зустрічатися? Чорт! Я маю припинити копатися в собі! З яких це пір мені не байдуже до того, що робитиме дівчина потім?! Чому закортіло аби Мила одягла паранджу і завжди тримала в руках табличку «Зайнята, з пропозиціями знайомства прошу не турбувати»? Абсурд! Але, як тільки уявив її таку, - повністю закриту від чужих поглядів, - мені одразу стало спокійніше. Посміхнувся своїм думкам і розслабився.