Розділ 21. Мила. Сніданок.

     Коли повернулася в кімнату, ні Олега, ні його лахміття вже не було. Спокійно зібралася і вирушила на сніданок в їдальню. Вже за 15 хвилин, коли сиділа за столом, Олег по-хазяйськи вмостився поруч, позначивши свою присутність поцілунком і побажанням «Смачного!» розпочав трапезу. Так, у мовчанні, ми й продовжили їсти. Ніхто не починав розову. Я час від часу кидала на нього зацікавлені погляди. Тільки зранку був таким настирливим, що хоч віником відганяй від себе, а тепер -  спокійний, стриманий, що аж дратує! Що він замислив?

     Покінчивши з їжею, Олег відсунув тацю і нарешті сказав:

-  У мене є пропозиція. Давай з’їздимо в одне цікаве місце.

-  Яке? – з обережністю уточнюю, хоч для себе вже вирішила погодитися.

- На устричну ферму. Тут недалеко. Давно хотів там побувати, та все було не на часі… Погодься, це цікавіше, ніж проводити весь час на пляжі.

    Знав би він, як мені набриднув цей пляж! В мене з вуст ледь не вирвалося «З тобою хоч на край світу!», та встигла зупинити себе і обмежитися усмішкою і стриманим:

- З задоволенням складу тобі компанію.

- Коли вирушаємо? – одразу поцікавилася.

- Давай за півгодини, - він відсуває мені стілець, допомагаючи вийти з-за столу, - на парковці, крихітко, - обіймає, легенько цьомає в губи і поспішає до себе.

    Що можу сказати? Через пів години, то через пів години. Перевдягатися нема потреби – чорні шорти з високою  талією і білий топ впевнена підходять для поїздки. Хоча,  знаю я себе – весь білий одяг дуже швидко з моєю допомогою стане бруднобілим! Тож, швидко знаходжу змінну футболку і закидаю до сумки. Туди ж летять вологі серветки, блиск для губі пудра.

    Стало цікаво. Перевіряю на телефоні (за картами Googl), де ж вирощують цих устриць. Що?! П’ять годин на машині?!Це хлопець називає «недалеко»? Присвиснула. Так багато часу за кермом… Він же швидко втомиться, ще й тільки після хвороби… Ну не відмовляти ж його від подорожі, яку він сам запропонував? Фиркнула. Ще подумає, що я в нього закохалася і тепер непокоюся, чи ще гірше – принижую його чоловічу гідність своїми сумнівами. Напевно, Олег знає свої можливості - якось же зміг дожити до свого віку без моїх порад! Заспокоїлася і вирішила, що просто пропонуватиму частіше робити зупинки аби перепочити.

    Про всяк випадок пишу сестрі куди і з ким збираюся їхати – я не параноїк, просто трохи обережності, ще нікому не завадило. Тепер точно збори закінчені. Беру пляшку води 0,5 л  - це моя фішечка, влітку завжди брати з собою воду, а сьогодні, відчуваю, буде по-особливому спекотно. Закриваю номер і поспішаю на зустріч пригодам.