Вулиця була порожньою, не було ні кого, ні однієї душі, хто б бачив її. Ніхто не міг почути тяжкий плач дівчини, який губився серед ночі. Вона здавалася частиною цієї самотньої стежини, мов образ, що повільно розчиняється, залишаючи по собі лише нечіткий силует, який ледь - ледь виднівся у темряві. Анні здавалося, що час зупинився. Раптом потік її думок припинився, а згодом все змінилося зі звуком ревучого двигуна. З одного боку наближався автомобіль червоного кольору, який мчався з шаленою швидкістю на зустріч... з іншого боку - мотоцикл чорного кольору з білими візерунками та надписами. Вона не встигла зрозуміти, як це сталося. Автомобіль різко загальмував, але на жаль вже було пізно. Гуркіт розірвав тишу. Це відбулося в мить, декілька секунд... Тріскіт від удару, шум. Дівчині здавалися безкінечними. І метал зчепився з металом утворюючи жахливу симфонію у тихому просторі. А десь вдалині було чутно відлуння.Пил здійнявся стовпом закриваючи обрій, як примарна завіса за котрою сховався світ. Нічого не було видно. Все ніби в тумані. Відчувався тільки єдиний запах гару. А клубки диму завдяки удару невгамовуючись знову і знову розчинялися у повітрі.