Ви спитаєте чи люблю я ранки? Ні. Мені не подобається ранкова метушня людей. А особливо літом, коли хочеться прокинутися о другій дня але, сонце через шторки пробирається в кімнату і ,як на зло, світить в очі. Тому я прокидаюся о восьмій. Режим!
Я зранку прокинулася, вмилася, почистила зуби. Зробила ранкову зарядку. І пішла на кухню готувати сніданок. Це як завжди каша з пластівців. Бо я жирного не їм, так як не хочу зашкодити дитинці.
Поки каша вариться, я йду до дзеркала, а в мене воно дуже велике, трішки піднімаю футболку і дивлюся на свій живіт: "Чи помітно що я вагітна?"
Так час затягується на десять хвилин, потім я згадую про кашу, яку ще п'ять хвилин назад треба було виключити. Біжу з своєї кімнати на кухню, як скажена, і бачу, що біла піна вилазить з кастрюлі, відчувається різкий запах підгорілого, що я аж закашлялась. Виключивши плиту, а в думках лише одне:" Трішки підгоріла. Гаразд з'їм і таку."
Вишкрябавши ложкою всю кашу, я замітила, що кастрюля вся чорна і пластівці прилипли до посудини.
Залишившись без сніданку, я подумала, що перекушу у найближчому кафе.
Взяла сумочку, поклала туди телефон, гроші, ключі від квартири і серветки. І почала пакувати валізу, клала туди майже усе: сорочки, джинси, сукні, навіть косметику, зарядка від телефона, взуття.
Взяла валізу, сумку повісила на плече, замкнула квартиру і поїхала на вокзал.
Поки стояла в черзі, набрала повідомлення Лілі:
<<Привіт.
Я вже на станції.
Скоро їду у Київ, тільки квитки куплю.
Ти вибач, що я сьогодні з тобою не попрощалася...
Буду сумувати за тобою.
Цьомки.>>
Потім згадала про Ліду, тому їй також скинула есемеску:
<<Добрий ранок.
Дуже скучаю за тобою, Лідусь!
Я вже на станції.
Ввечері зустрінемося.
Люблю!>>
Настала моя черга. Я купила квиток у Київ. У мене було ще тридцять хвилин вільного часу, тому вирішила зайти у кафе, аби поснідати.
Замовила спагеті по-флотськи, апельсиновий сік, і одне яблуко у дорогу.
Розрахувалася. Подивилася на годинник, через три хвилини мій потяг.
Я швидко побігла, і вчасно встигла!
Ввечері потяг прибув у столицю.
Я взяла валізу, вийшла, літній вітерець подув мені в обличчя.
Я вже знала де знаходиться вулиця Каменярів.
Доїхавши на таксі, пішла у будинок номер п'ять.
Стук,стук, стук.
-Євочка! Проходь, проходь. Дітки, Євуся приїхала!- гукала Ольга.
-Ура! Єва, ну нарешті!- була рада Ліда.
-Привіт.
Я зайшла тепер у свою кімнату, розклала речі, одяг у шафу, косметичку у шухлядку, взуття у комод.
Впала на ліжко, так і заснула...
Двері у кімнату відчинилися, це була Ліда.
-Ой, вона спить. Ну гаразд, добраніч.- Ліда накрила мене ковдрою, вимкнула світло і вийшла з кімнати.
На наступний день, я як завжди прокинулася першою, не думала, що Ліда- соня.
Я пішла на кухню. Мама Оля ще спала. Уявляєте?! Оля - СПАЛА!
Тому я вирішила приготувати для всіх сніданок. А саме картопля-пюре і відбивні. Ой, це швидше обід...
Краще приготую бутерброди і чай. Чудово! Через десять хвилин зайшла Ольга:
-Хто там на кухні?- запитала вона сонно.
-Добрий ранок. Це я тут, сніданок готую. Бо прокинулася, а ви ще спали.
-Дякую, Євочко. А що саме ти готуєш?
-Бутерброди і чай. Допоможите мені?
-Звісно. У мене якраз у холодильнику є всі потрібні інградієнти.
-Чудово. А Ліда ще спить?
-Та ні, мабуть.
-Добре, то я до неї хочу зайти. Поки ви готуйте, а я швидко.
-Гаразд, Євочка.
Я зайшла в кімнату до Ліди. У неї було просторо, велике біле ліжко, туалетний столик з косметикою, велика шафа з дзеркалом і білі портьєри.
-Добрий ранок, Лідо.- тоненьким голосочком привіталася я.
-О, Єво, привіт. Ранок не такий добрий, як хотілося.
-Чому?
-Якщо ти відмовишся від вечірки, то ранок жахливий!
-А я не відмовлюся. Що за вечірка?
-З моїм хлопцем. Його звати Єгор.
-Круто, а я не буду зайва?
-Ні! Він і тебе запрошував.
-Добре, то я буду.
-Клас.
-А Рому не берем?
-Ні! Бо він каже, що Єгор небезпечний. Але, це не правда!
-Ну незнаю... Я буду на вашій вечірці. А коли?
-Сьогодні на десяту вечора.
-Не пізно?
-Та ні. Ми ж на тачці будемо кататися.
-А на якій?
-Кабріолет. Пра' круто?
-Певно...
Я вийшла з кімнати, пішла на кухню, сніданок був готовий. Диво! Мамо Оля така швидка.
-Як ви так швидко справилися з бутербродами?
-Умію.
-Вау! Ну що, гайда всі снідати?
-Клич всіх за стіл.
-Лідо, Рома! Тато! Сніданок!
Всі зібралися, ми сіли за великий стіл дружньою сім'єю. І кожний взяв бутерброд і пив чай.
Атмосфера!
Цілий день ми з Лідою ходили по магазинах.
Купили їй сукню, мені комбез' (для вагітних), але і я не обійшлася без нової сукні.
Ми на шопінгу були шість годин! І у нас було тільки тридцять хвилинкок, щоб швидко з'їздити до дому, переодягнутися, нафарбуватися і їхати на тусу.
Я одягнула сарафан і білі кроси.
Зачіска- просто розпущане волосся.