Екзамени. Вагітність. Конверт з грошима.

  Пройшов рік. Рік, як нема моєї матусі.

  Літо, точніше його початок.

  А це означає, що Єва зікінчила 11 клас! По-переду ЗНО...

-Я пішов. Котику, скоро буду.- обійнявши Єву, сказав Ваня.

-Успіху. Бувай.- попрощалася я.

-Ух! Скільки багато матеріалу з математики...- тільки я можу здавати ЗНО з алгебри і геометрії! І не везе ж мені...- сказала сама до себе.

  Виглянув місяць. Білий, сонний... Вечір...

-Люба, я вдома.- гукав з порога Ваня.

-Ойой, ти спиш. Добре, не буду заважати...- хлопець підняв мене на руки і поніс на ліжко, накрив ковдрою.

  Ваня досі не знає про той конверт... Може не варто йому казати? Блін. Що ж робити?

На наступний день все було одноманітним, як і вчора, так і завтра, як і вчора,так і сьогодні... Ех...

Я готувалася до екзаменів, які через три дні, Ваня влаштувався на роботу.

Через шість днів.

-Ванька! Я здала ЗНО на двісті балів! Уявляєш?

-Круто! Відсвяткуємо? Коньячок у мене є...

-А давай! Бо така подія! Вау!

   І справді. Хлопець приніс дві бутилки коньяку, цукерки.

-От і романтична вечеря.- казав він.

-Романтика, ще та! - засміялася я.

   Через коньяка ми були п'яні. Просто аж заносило... Ох, Ванька!

-Ванєчка, а у мене є куча доларів! А? Буде в нас життя, пра'?- мій язик заплутувався...

-О! Заживьом!

-Агааа.

-А йди до мене!

-Іду.- Ваня повалив мене на ліжко, розстібав бюст', цілував мою шию...

   На ранок ми отямилися, точніше прокинулися.

-Ой, як голова болить.- простогнав Ваня.

-Ага...

-Йду мінералки поп'ю.

-Не має.

-Блін.

   Мене зранку сильно нудило.

Я думала це від алкоголю...

Але мені завжди хотілося солоного, солодкого...

-Ало. Привіт, Ліля.- так звали мою нову подругу, з якою я познайомилася неочікувано.

-Привіт, Єво.

-Ми б не могли зустрітися?

-Могли. Коли?

-Зараз. Давай у парку? Через тридцять хвилинок.

-Ок.

  Я поснідала кашою, і пішла на місце зустрічі.

-О, Євочко, ще раз привіт.- привіталася Ліля.

-Привіт, Лія.

-Ну як справи?

-Погано...

-Що трапилося?

-Здається... я вагітна...

-Що?!

-Я не впевненна, але симптоми доводять.

-Купи тест на вагітність! Терміново... А то тобі тільки 17!

-Окей. Я в аптеку. Бувай.

-Бувай, Євусь. Не хвилюйся, я поряд! Дзвони, якщо що.- попрощалася подруга.

   Я купила той тест, поклала його у сумочку, і пішла до дому.

Вані не було.

Я пішла перевіряти тест...

-Дві полоскі?! Ні-ні! Не може бути!

   Я сховала тест у шухлядці, яка знаходилася у ванній кімнаті. Пішла у свою кімнату, не плакала, а сиділа думала...

   Не зчулася, як Ваня повернувся до дому.

-Ванічка, нам треба поговорити...Серйозно.- наполягла я.

-Ну добре. Як день пройшов, Євочко?

-Сідай.

-Сів.

-Я... вагітна...- не впевненно сказала я.

-Зачекай! Як вагітна?! Ми хіба не зберігалися?- налякано сказав хлопець.

-Так. Вагітна. Мабуть, ні.

-Блін... А гроші на аборт є?!- кричав Ваня.

-Який аборт? Чому ти кричиш?

-Кароче. Роби аборт!

-Ти здурів? Це ж наша дитина!

-Все, я тут залишатися не буду! Йду валізу зберу!

-Як?! Куди?!

-Вибач, але ми розлучаємся.

-Що?!

-Ну те, що почула.

-Мерзотник! Збирай свої речі і провалюй!

  Я взяла сумочку, пішла у нічний парк...

Ну як так? Він... Ваня... Такий мерзотник!

   Коли повернулася до дому, у моїй кімнаті був страшенний безлад, у маминій колишній кімнаті також...

Я перевірила, чи є той конверт. НЕ МАЄ!

-Ні!!! Я ж на тебе в поліцію заявлю! Підлота!

Я взяла телефон, швидко набрала номер хлопця:

-Ало!

-Ваня, де конверт?!

-У мене! Не дзвони і не шукай. А то пошкодуєш!

-Я в поліцію заявлю! Тебе посадять!

-У мене там такі високі зв'язкі! Того раджу, не звертатися! Бувай!

   Набрала номер Лілі:

-Лілечко, він у мене вкрав конверт з доларами!

-Що?! 

-Він дізнався. що я вагітна, і сказав робити аборт, я пішла у парк, бо він валізу пакував, а коли прийшла, безлад і конверта нема!- плакала я.

-Жах! Я зараз приїду чекай.