Епілог

-Так соня, підйом!- голос Яни змушує мене посміхнутися, я щиро полюбила цю дівчинку, яка майже щодня відвідувала мене поки поруч не було Богдана.

-А що мені ще лишається, на вулицю всерівно не відпускають...

-Ну і правильно, рекомендації лікарів потрібно виконувати, кому як не тобі це розуміти..

-Привіт Яна!

-Привіт Таня- посміхаюся, ми з Яною здається на одній хвилі..

Я сьогодні щаслива як ніколи, лікар сказав що мої показники в нормі, і зовсім скоро мене випишуть.Я так скучила за звичайним життям, без заборон, обмежень...

Хочеться вийти на вулицю і вдихнути повітря на повні груди..

Аж не віриться що весь цей жах закінчився...І поруч лишилися лише найближчі і дорогі мені люди.В цій палаті я ніколи не почувалася самотньою...Мене повністю окружили опікою найрідніші..

Я інколи навіть віджартовувалася , що напевне тайком вони склали графік чергуваннь..Ну дійсно вранці перед роботою приходив Богдан, я вже звикла прокидатися від його поцілунку, потім на заміну йому з'являвся Костя, за ним Діанка з Анею, і на десерт моя маленька похресниця- Яна, принаймі тепер вона називає мене ніяк інакше як хрещена...І звичайно кожен мій день завершувався поруч з коханим, найріднішим і найбажанішим чоловіком..

Я впевнена що попереду нас чекає лише безмежне щастя.Я зможу окружити його турботою і коханням так само як зробив це він..Не можу дочекатися того моменту коли зможу прогулятися з ним під ручку посеред листопаду!На вулиці справжня золотиста осінь, цей аромат заповнює всю мою палату..

-Ян?А де Богдан?Чомусь його не було вранці..

-Твій Богдан, там де треба, і не хвилюйся нікуди він від тебе не дінеться, скоро прибіжить ось побачиш..А в мене для тебе новина..

-Справді?І яка?

-Я нарешті живу сама..Тому відразу після твоєї виписки ми поїдемо св'яткувати моє новосілля..

-Ти рада?

-Так..Я нарешті відчула себе щасливою і вільною...

В нашу розмову вмішуєттся Богдан який з'являється на порозі палати

-Ти своїй свободі особливо не радій, адже ти завжди в мене під прицілом..

-Ось бачиш варто лише згадати, і тобі привіт..Так пост здала..- дівчина виходитьі ми лишаємося самі..

-Щось трапилося?

-Так...Я кохаю найкращу жінку в світі..

-Не жартуй, до найкращої мені ще далеко...

-У мене для тебе сюрприз...Але для цього потрібно вийти на вулицю..

-Що?Невже ти осмілишся викрасти мене?Товаришу лейтенаннте, це порушення закону..

-Моє кохання завжди в законі....Ти як не проти..

-Я вся твоя- збираюся піднятися на ноги- куди підемо?

-Ні..Не підемо...Я тебе понесу..

І не чекаючи мого дозволу підхоплює на руки і несе до виходу

-Ти точно божевільний...- я обнімаю його своїми руками, і дозволяю робити все що він задумав, сподіваючись що він знає що робить..

Я помічаю як за нами в здогінку біжить медсестра і Богдану доводиться свою ходу перевести на біг, і я родумію що ніхто про цю витівку не знає..Невже він дійсно вирішив викрасти мене і нікого про це не попередити.. Це найбожевільніший момент у моєму житті, і водночас найщасливіший і найнеповторніший..

-Ну й перепаде ж нам на горіхи від доктора...

-Плювати...

Ми запросту покидаємо межі лікарні де на вході до парку, розкинулася простора доріжка всипана жовто- червоними листочками а попереду я помічаю невеличку арку прикрашену різноманітними квітами, ми підходимо блище і Богдан опускає мене на землю а сам стає на одне коліно і простягає мені каблучку:

-Танюш, ти вийдеш за мене?

Зупиніть будьласка мить, я хочу щоб цей момент не закінчувався ніколи..Я хочу дивитися в ці закохані очі вічно, ловити на собі його погляд, і посміхатися у відповідь..Так, звичайно так, я буду його дружиною а як же інакше..

-Так!- відповідаю не задумавшись ні на мить..

Мить і ми зливаємося у палкому поцілунку, до божевілля бажаному, такому ніжному...

Десь над головою зриваються постріли від салюту, і все вкривається яскравими вогниками, які виблискують на вечірньому небі...

-Ура!!!

-Вітаємо!!!!

Неочікувано поблизу з'являються всі наші друзі, близькі, і рідні люди..На це видовище вийшов подивитися здається весь медичний колектив мого відділення...

Це все настільки неймовірно, що хочеться сміятися від щастя...

Я просто щаслива, кохана...Ми змогли пройти крізь пекло непорозумінь і розлуки, здолати тяжку недугу, і нарешті бути щасливими.. 

Чого і вам бажаю,кохайте та будьте щасливими....