Частина 18

Таня..

Я ще ніколи не була настільки розбитою..

Це крах, крах всьому..Він все знищив, якщо колись я хотіла врятувати, допомогти йому..Я вважала його рідним.Ця людина завжди була поруч, і хоч своїми методами але захищала і підтримуаала мене, але як виявилося це все марево, паутина брехні..

Це марево коштувало мені найдорожчого- материнства.. 

Ця правда повільними кроками вбиває мене.На мить я навіть падаю на коліна від безсилля..Все відбувається неначе в тумані, і після почутого хочеться лише одного- назавжди закрити очі..

-Тань?Тобі боляче?- поруч зі мною сідає вбивця моєї дитини, і в мені прокидається така агресія що здається ніщо не зможе більше зупинити  мене..Я підхоплюю лежачий поблизу пістолет і направляю його прямо на Славу..

-Помри!- я швидко натискаю на курок але нічого не відбувається, це знову була його гра..цей псих просто грається зі мною

-Ти дійсно думаєш що я дозволю тобі себе вбити..Дурепа, ми помремо разом- різкий виворіт руки, і пістолет падає на землю, а потім в його руках..

-Ну що кохана, то ми їдемо?- підходить максимально близько і я просто плюю йому в лице.

Удар, і я падаю на підлогу, мені напевне повинно зараз бути боляче, але чомусь я нічого не відчуваю..

-Підняв руки!- голос із нікуди, і на порозі я бачу Богдана..

-Оооо!А ось і винуватець цього спектаклю..

-Затихни мерзото!!Я прямо тут вб'ю тебе і повір мені за це нічого не буде..

-Справді?А ми зараз перевіримо,наскільки сильно він тебе кохає?Підіймайся- він направляє дуло пістолета на мене, а я не можу ні на кого дивитися окрім Богдана..- спочатку тобі доведеться вбити її..Готовий?

-Танюш, все буде добре, я поруч..- його слова навіюють спокій, я так часто мріяла почути це

-Пробач.- видушую із себе, це слово.

-Я зараз розплачуся..В тебе є два варіанти: або ти зараз відпускаєш нас, або я вб'ю її ...

-Я тебе дістану з під землі, де б ти не був..Клянуся всім св'ятим що в мене лишилося, ти будеш мучитися..

-Ха-ха-ха!!!!Давай перевіримо прямо зараз..Як там кажуть- раз, два, три, чотири, п'ять- я іду шукать..Пограємося?

-Для тебе чужі життя це гра?Відпусти Таню і ми пограємося сам на сам..Навіщо втягувати сюди її..

-Ну ти взагалі не доганяєш смак гри..Це ж набагато емоційно коли ти за когось хвилюєшся, чи не так Тетянко..

Я не можу повірити, що все зі мною відбувається.Я не можу надивитися на цього чоловіка, можливо більше я ніколи не побачу його, і не зможу сказати як я кохаю...Мені жаль всіх цих років без нього, скільки всього було втрачено..

Слава підштовхує мене до виходу, і в мене не має вибору, від хвилювання ноги майже не слухаються, раптом в очах темніє і я ледве не падаю на підлогу, але мені не дають це зробити..Заховавшись у ліфті, Богдан зникає з мого поля зору, це кінець....

-Швидко в машину, і без фокусів!- мушу виконувати все як він і каже, мені потрібен час, час щоб зрозуміти як обіграти цього виродка

-Він тебе спіймає..

-Це ми ще побачимо..- спокійним тоном заявляє Слава..

Машина рушає з місця на шаленій швидкості, і я до кінця не розумію що він задумав..Моє серце бється на розрив, і ладне вистрибнути з грудей.В терпіти цього не збираюся

-Ти хочеш нас вбити!Збав швидкість..- вирішую висказати свою думку

-Кохана ти чого?Це ж так романтично: загинути в один день.

-Гори в пеклі покидьок!!!

-Разом Танюш, разом.

При виїзді за місто швидкість лише збільшується,  мені робиться страшно, я дивлюся в його божевільні очі і не розумію що він задумав, але згодом все стає на місця..

В дзеркалі заднього вигляду я помічаю якесь авто, і не важко здогадатися кому воно належить.Це Богдан, ну звісно ж він..Він мене врятує обов'язково!І все це жахіття закінчиться, за чорною полосою завжди йде світла, так і з коханням, неодмінно наступить світанок..

Коли на спідометрі за 200, авто Слави набагато відривається від Богдана, на широчезній трасі, ні машинки, і нікому не має справи до цього безладу, і напевне ніхто зараз не зможе зупинити Славу, він поїхав остаточно..

Він різко вивертає руль, і від цього я сильно вдарююся об скло бокового вікна, з голови цівкою стікає яскраво червона кров, і відчувається шалений біль.Коли авто починає їхати на зустріч Богдану в напівсвідомості, я розумію що він задумав..

Ні.Я нізащо не дупущу цього..Ми разом заварили цю кашу, разом і розгрібатимо.ЦЕ КІНЕЦЬ!

-До зустрічі в пеклі!!!!- вигукую щосили, і хапаюся за руль.

-Ти що збожеволіла!!!- Слава втрачає контрлоль і за декілька метрів від Богдана наше авто злітає з траси...

Богдан..

Це просто якесь жахіття, і навіть в страшному сні не передати  що я відчув коли побачив біля її вісків дуло пістолета..Цей же псих у будьякий момент зможе вистрелити. Знесилена вона ледве змогла піднятися на ноги..В цю мить хочеться обійняти її, захистити, закрити від усього світу, але все що я покищо можу  це лише відступити задля її ж безпеки..

Коли машина Слави виїджає зі стоянки, я першим телефоную до Васі і продиктувавши номер машини прошу оголосити план перехват..Я простот уявляю як буду повільно його вбивати, різати по частинкам за всі мерзості що він накоїв..

Цей божевільний здається побив усі рекорди зі швидкості..Найбільше я зараз хвилююся за Таню.Тіл ки б з моєю дівчинкою все було впорядку..Якщо з нею щось трапиться я ніколи не зможу собі цього пробачити.

Я майже наздогнав машину коли мені зателефонував Вася, і сказав що попереду готується перехват..Тому задля її ж безпеки я трішки збавляю швидкість, дозволивши собі відстати, можливо і він тоді збавить обороти..

Та цей псих не припиняє мене дивувати, і вже за мить я пожалів що не посадив його!!!Він хоче вбити нас всіх, спрямувавши своє авто на моє..

Таня!В голові лише одне Таня!!!Врятувати її це моє єдине бажання.Та схоже вона знову все робить по своєму, знову жертвує своїм життям.

Я помічаю як машину починає носити по всій дорозі і за мить вона злітає на обочину....