Частина 16

-Ну привіт Славочко!- озиваюся як тільки підхожу до столику, від несподіванки хлопець навіть здригається..

-Таню...

-Що не очікував?

-Славочко хто це?- ця блондиночка кліпає своїми довгими віями і здається нічого не розуміє; та й я якщо чесно нічого не розумію, хто ми для нього..

-Владо, я зараз поясню..

-Я мабуть теж послухаю- підсуваю з сусіднього столика крісло і вмощуюся зручніше, контролювати свої емоції все важче

-Це Таня ...Вона..

-Я знаю хто я..Поясни хто це- перебиваю на півслова не бажаючи слухати цю брехню..

-Хто я?Я взагалі то його наречена!- гордо випалює блондинка, чим змушує притихнути Славу- і в нас завтра заручини..

-Ха-ха-ха-ха-ха!Заручини?Наречена?Та невже?Яка по рахунку?

-Таню припини!- перебиває мій божевільний сміх Слава

-Навіщо припиняти?Я тільки ввійшла в азарт..Словочко може ти нарешті скажеш їй хто я..

Коли він опускає голову, я розумію що ніфіга він не скаже.Кишка тонка, він лише вміє все руйнувати, а ось виправляти помилки це не його коник!

-Зрозуміло..Я теж його наречена ....Правда тепер вже колишня, і таке буває!Ну що придурку награвся?Що тепер?Ти спочатку зруйнував моє життя, потім клявся у вічному коханні, в тепер виявляється в тебе є наречена?Цікаво ти коли мені збирався сказати про це?

-Таню, я все поясню..

-Прясниш?Ти дійсно віриш що щось варто пояснювати?Мені цікаво ти Владо з ним по добрій волі чи тебе теж змусили-а?І знаєш що любий я рада що все так обернулося!Я ж ніколи тебе не кохала, мене нудило від одної думки про тебе!А тепер я нарешті вільна, і йди ти нахер зі своїм хворим коханням!Совєт вам і любов!- випиваю одним махом бокал напочнений червоним напівсолодким і кривлюся- що за гидота?В тебе ніколи не було смаку..

-Таню!!Я не відпущу тебе!Не смій іти..

-Та пішов ти!Я тебе більше не боюся...Ти й так все забрав, лишилося лише моє життя...

Повертаюся спиною і йду з гордо піднятою головою,образа підступає до горла головне лише не розплакатися.Тільки не тут, будьласка потерпи трішки, а то знову програєш- невпинно прокручувала в голові ці слова.Я зруйнувала своє життя через одного самозакоханого блазня, який чомусь вирішив що в змозі втручатися в чуже життя..

Чорт, чому ж зараз так обідно, так жаль себе, а ще Богдан, Боже як же ш зараз хочеться побачити його, почути його спокійне і таке впевнене все буде добре, але цього більше не трапиться..Все через цього вилупка, можливо варто повернутися і рознести там все..Ні, ні так дівчата не поступають..

По виході з кафе навіть забуваю що на мене досі чекає Яна з Юрою

-Таню!- махає рукою дівчина

-Іду- направляюся до машини, як напівкроку мене хапає за руку Слава

-Куди зібралася?Ти нікуди не поїдеш!Ти моя..

-Відпусти- кажу байдуже 

-Куди підеш до свого мента?- здається він хоче зібрати тут цілу аудиторію, оскільки лише глухий не почує його рекняви

-А хоч би й до нього?Тобі то що?Я нарешті можу бути з тим кому належить моє серце..Ти повинен порадіти за подругу дитинства..

-Ха-ха-ха!Ти дійсно думаєш що потрібна йому!?Він давно тебе забув, у нього нова пасія не така замухришка як ти?Кому ти тепер потрібна?Ти безплідна стара діва!!

Від його слів я починаю тремтіти всім тілом..Ніхто не може мене ображати.Я з усієї дурі замазуюся і б'ю його прямо по обличчі..

-Ти краще усіх знаєш про мій біль!Ти , той хто у всьому винен!Це ти все зруйнував!Як ти смієш мені зараз це казати- відчуваю різкий біль у ділянці серця, ноги підкошуються, я ледве тримаюся на ногах

-Танюш, пробач, я не подумав, я так винен..Дай мені шанс, я все виправлю, це все ідея батька, це він бажає цього одруження

-Другий шанс дають коханим, а ти мені більше ніхто..

-Ні..Це не так, ти ж обіцяла бути зі мною і не можеш порушити обіцянки..Я не відпущу

-Відпустиш- неочікувано мені на допомогу приходить Юра мій рятівник, він швидко заламує Славу даючи мені змогу піти і заховатися в авто де на мене вже чекає схвильована Яна..

Нарешті я почуваю себе в безпеці, мені потрібно терміново зібратися...Не можна ридати при сторонніх мені людях, це не правильно.Та спогади нахлинають з новими силами.Я знову і знову поринаю у минуле: тоді коли думала що не зможу без Богдана, у той момент коли лікарі сказали що я чекаю дитину- його дитину.Це був як ковток свіжого повітря, це була моя надія на спасіння- та я її втратила.На шостому місяці вагітності мені раптово стало зле і Слава відвіз мене до лікарні.Термін був ще маленький і маля врятувати не вдалося...

Я досі памятаю ці маленькі поштовхи в мені що змушували моє сердечко битися частіше, я так хотіла стати мамою, це було найбільше в світі щастя..Коли мені сказали що дітей врятувати не вдалося мій крик поставив на ноги всю лікарню..Неначе хтось живцем вирвав мені серце, добивши мене новиною про те що в майбутньому я більше не зможу мати дітей...Ось тоді в мене почалася справжня депресія..І він знав, знав що досі болить та всетаки посмів вдарити...

Деякий час ми їдемо мовчки, здається кожен в цей момент поринув у свої думки.Коли нарешті авто зупинилося я розумію що це не мій готель, і ще більше навіть не фортеця батьків Яни..Це була невеличка хатина, кругом якої розкинулися густі кущі троянд а по заду величезний садок із альтанкою яку обплів виноград...

-Де ми?- запитую у Яни

-Я подумала що тобі необхідно подихати сввжим повітрям..Це єдине місце де я почуваю себе в спокої..Юр ти можеш їхати а ми залишимося тут..

-Яно а що якщо тобі стане зле?

-У мене є кваліфікований психо- нарколог- дівчина посміхається і я розумію що вона з самого початку все знала..

-Ти знала?

-Ну я ж не дурепа..

Ми покидаємо салон авто і Юра зі спокійною душою їде додому до своєї сім'ї..

На вулиці починає вечоріти, і на небі з'являються поодинокі зорі..Десь неподалік чутно гавкіт собаки, і я розумію що це таки не хутір як здалося на перший погляд а село..

-Чий це будинок?

-Надійної мені людини..Ти ж допоможеш мені?Правда?Я не про наркотики, я не наркоманка, і дійсно дійсно легко обхожуся без них..Я про підтримку, я зовсім заплуталася, мені потрібна порада..